Постанова ВГСУ від 25.06.2014 року у справі №922/4901/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 922/4901/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2014 року у справі № 922/4901/13 за позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України до публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" про стягнення суми, -

Встановив:

У листопаді 2013 року державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованості в сумі 102996,63 грн., що складається з 100000 грн. основного боргу, 1255,27 пені, 294,78 грн. 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 43/13 від 3 січня 2013 року в частині розрахунків за поставлену в період з січня по вересень 2013 року сільськогосподарську продукцію.

Рішенням господарського суду Харківської області від 6 лютого 2014 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100000 грн. основного боргу, 1255,27 грн. пені, 294,78 грн. 3 % річних та 2031,01 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2014 року рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого суду - залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом позову є вимоги про стягнення заборгованості за поставлену продукцію - сировину - коров'яче молоко, обґрунтовуючи які, позивач посилається на умови укладеного сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 43/3 від 3 січня 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 197298,10 грн., що підтверджується видатковими накладними № К-1828 від 30 вересня 2013 року та № К-1997 від 31 жовтня 2013 року, а також відповідними товарно-транспортними накладними та довіреностями, наявними в матеріалах справи.

Зі змісту зазначених видаткових накладних вбачається, що продукція поставлена згідно договору № 64 від 20 квітня 2012 року, дія якого закінчилась 31 грудня 2012 року.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленої продукції, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 108681 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків (т.с. 1, а.с. 84), підписаним сторонами та скріпленим їх печатками.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідачем сплачено позивачу 8681,60 грн. в рахунок погашення боргу, залишок заборгованості складає 100000 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не містять посилання на договір № 43/3 від 3 січня 2013 року, проте, суд, з'ясувавши, що у спірний період сторонами будь-яких інших договорів поставки продукції не укладалось, дійшов висновку, що продукція за видатковими накладними № К-1828 від 30 вересня 2013 року та № К-1997 від 31 жовтня 2013 року поставлена саме на виконання умов договору № 43/3.

Встановивши зазначене, керуючись нормами ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, суд позовні вимоги щодо стягнення 100000 грн. основного боргу, як і щодо стягнення пені та 3 % річних, з посиланням на норми ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", задовольнив в повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції рішення місцевого суду скасував, а в задоволенні позову відмовив, виходячи з недоведеності факту поставки продукції на виконання договору № 43/3 від 3 січня 2013 року, умовами якого обґрунтовувались позовні вимоги, та відсутності в матеріалах справи відомостей щодо вартості поставленого товару.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову погодитись не можна, з огляду на наступне.

Апеляційним господарським судом не враховано, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поняття господарського зобов'язання визначено ст. 173 Господарського кодексу України.

Господарські зобов'язання, в силу ст. 174 Господарського кодексу України, виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.