ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2014 року Справа № 910/16705/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,
за участю представників: позивача - Базелюк В.В. дов. б/н від 6 червня 2014 року, Козир Т.О. дов. б/н від 17 червня 2014 року, Самардак А.В. дов. б/н від 28 жовтня 2014 року та відповідача - Беседіна В.І. дов. № 010-01/2033 від 1 квітня 2014 року, Липської Н.В. дов. № 010-01/542 від 5 липня 2011 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2014 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ТОВ "Агрохолдинг" до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов'язання здійснити перерахунок та стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року ТОВ "Агрохолдинг" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - відповідач) з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок процентів за користування кредитом за період з 1 жовтня 2010 року по 30 липня 2013 року з урахуванням відсоткової ставки 20, 25 % річних та стягнення 381810 гривень 32 коп.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем в односторонньому порядку змінено умови договору щодо розміру відсотків за користування кредитом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2014 року в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Агрохолдинг" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 30 січня 2014 року скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ТОВ "Агрохолдинг" 381810 гривень 32 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить повністю скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 2 квітня 2014 року, а рішенням Господарського суду міста Києва від 30 січня 2013 року залишити без зміни.
Посилається на неповне дослідження судом апеляційної інстанції обставин справи та неправильне застосування норм ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 212, 526, 536, 1048, 1054 Цивільного кодексу України з огляду на погодження у договорі процентів за користування кредитом як у розмірі 20,25 %, так і 22, 25 %.
Вважає, що апеляційним господарським судом порушено норми ст. ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України та невірно застосовано ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим є неправомірним висновок суду про збільшення банком процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку.
Наполягає на тому, що встановлення процентної ставки у розмірі 22,25 % не є односторонньою зміною кредитного договору у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, а є застосуванням відсоткової ставки за домовленістю сторін на підставі пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 кредитного договору.
Зазначає про безпідставність застосування судом апеляційної інстанції ст.1212 Цивільного кодексу України, оскільки отримані банком кошти не можна вважати набутими без достатньої правової підстави.
Посилається на неповне дослідження судом апеляційної інстанції наданих доказів та ненадання їм належної правової оцінки, а також порушення положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За нормами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Судами встановлено, що 7 червня 2010 року між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та ТОВ "Агрохолдинг" (позичальник) укладено кредитний договір № 151210К14, за умовами якого банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору, а позивач зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, встановлені цим договором. Кінцевим терміном погашення кредиту встановлено 30 листопада 2010 року (пп. 3.2.2 договору).
Відповідно до пп. 3.2.4 кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позивачем, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 20,25 % річних.
За пп. 6.5.1 договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту.
У подальшому сторонами укладено ряд додаткових договорів, якими змінено умови щодо строку повернення кредиту та графіку його погашення.
Сервисы для юристов