Постанова ВГСУ від 25.06.2014 року у справі №5019/117/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 5019/117/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М.суддів:Коваленка В. М., Короткевича О. Є.(доповідач у справі)розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"на постанову та рішенняРівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року Господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 рокуу справі№ 5019/117/11за позовом доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"проСтягнення 392 493 273, 50 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники : ПАТ "Рівнеазот" - Вєдєрнікова О.С., від ГПУ - Сіромашенко Р.Л.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2011 року у справі № 5019/117/11 (суддя Марченко Ю. А.) позовні вимоги Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 392 493 273 грн. 50 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 315 865 678,78 грн. основного боргу за поставлений природній газ, 31 810 952,80 грн. пені, 16 672 418,26 грн. інфляційних втрат, 6 033 626,15 грн. 3% річних, 24 061,80 грн. витрат на оплату державного мита та 222,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 року рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних, судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення змінено. Стягнено з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 27 026494,52 грн. - пені, 5747035,60 грн. - 3% річних, 14324388,38 грн. - інфляційних, 23582,40 грн. - судового збору, 218,25 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення.

Стягнено з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12 750 грн.

У касаційній скарзі позивач просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду 07.05.2014 року скасувати в частині збільшення боргу наслідок інфляційних процесів - 14 324 388,38 грн., як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2009 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України"(далі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством "Рівнеазот"(далі - Покупець) укладено Договір поставки природного газу №10/09-П (далі - Договір), згідно з умовами якого Продавець зобов'язався у лютому-червні 2009 року передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, вказаному в розділі 2 даного Договору.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем, здійснити розрахунки за газ шляхом переказу грошових коштів в сумі 315 865 678,78 грн. на розрахунковий рахунок Продавця.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі договору протягом лютого-червня 2009 року передав відповідачеві природний газ об'ємом 132169114 куб. м. на загальну суму 315 865 678,78 грн.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач за отриманий ним природний газ не розрахувався і вказану заборгованість не оспорює, а позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, тому утворилась заборгованість на загальну суму 315 865 678,78 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем подані розрахунки відповідно до яких інфляційні втрати нараховані за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року складають 16672418,26 грн., три проценти річних з простроченої суми нараховані за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року складають 6 033 626,15 грн. Дані суми були стягнуті судом першої інстанції при розгляді справи.

Однак судом апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції допущено помилки при перевірці поданих позивачем розрахунків.

Окрім того відповідно до листа Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997 року "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" встановлений інший порядок розрахунку суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.