Постанова ВГСУ від 25.06.2014 року у справі №4/413

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 4/413

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПрокопанич Г.К.суддів :Алєєвої І.В., Татькова В.І. (доповідача)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Ірландський ПАБ"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 23.01.2014 р.у справі№ 4/413 господарського суду міста Києваза зустрічним позовом ТОВ "Ірландський ПАБ"доТОВ "Юнітек"провизнання договору оренди обладнання з правом викупу недійснимза участю представників: від позивача- 1) Гриценко С.С., дов. № Ю-1/14 від 17.06.2014 р. 2) Герцев В.О., дов. № Ю-2/14 від 17.06.2014 р. від відповідача- Сікачьов С.М., дов. № 03/14 від 29.01.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Юнітек" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Ірландський ПАБ" про стягнення 463 600 грн. заборгованості у вигляді викупної вартості обладнання, 52 155 грн. штрафу за прострочення по оплаті платежів, 857,34 грн. 3% річних, а всього 516 612,34 грн. заборгованості за Договором оренди обладнання з правовим викупу №Ю-00000021/2 від 30.03.2011 р.

01 листопада 2011р. відповідачем було подано зустрічну позовну заяву, в якій останній просив суд визнати недійсним Договір оренди обладнання з правом викупу №Ю-00000021/2 від 30.03.2011 р., укладений між ТОВ "Юнітек" та ТОВ "Ірландський ПАБ".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. у справі № 4/413 прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. первісний позов ТОВ "Юнітек" до ТОВ "Ірландський ПАБ" про стягнення 516 612, 34 грн. та зустрічний позов ТОВ "Ірландський ПАБ" до ТОВ "Юнітек" про визнання Договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011р. недійсним, залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. скасовано в частині залишення без розгляду зустрічного позову ТОВ "Ірландський ПАБ" до ТОВ "Юнітек" про визнання Договору оренди обладнання з правом викупу недійсним, а справу № 4/413 передано до господарського суду міста Києва на розгляд по суті у цій частині.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2014 р. (суддя Борисенко І.І.) у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 р. (головуючий суддя Ільєнок Т.В., судді: Михальська Ю.Б., Кропивна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 23.01.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ТОВ "Ірландський ПАБ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанції та вбачається з матеріалів справи, 30.03.2011 р. між ТОВ "Юнітек" та ТОВ "Ірландський ПАБ" укладено Договір оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язався надати в оренду з правом викупу Орендарю обладнання - "Комплектующие к линии по производству пива фирмы Kashar Schulz Brauereimaschmenfabrik & Apparatebauanstalt KG", перелік обладнання зазначений в Додатку № 1, технічні характеристики обладнання зазначені в Додатку № 2 до даного Договору. Призначення обладнання - виробництво пива. Орендар зобов'язався сплачувати Орендодавцю орендну плату та придбати обладнання шляхом оплати частинами його викупної ціни, яка складається з 1 810 984,72 грн., що складає 156 254,07 Євро по курсу 1 Євро = 11,59 грн., в тому числі ПДВ 301 830,79 грн., згідно графіку, зазначеному у п. 3.3 Договору протягом строку дії даного Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору у випадку прострочення по оплаті обладнання проти строків, встановлених договором, Покупець сплачує Продавцю конвенційний штраф. Конвенційний штраф складає 0,5 % вартості несвоєчасно проведеного платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, однією з підстав для визнання недійсним Договору № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 р. позивач вказав, що Договір та законодавство України не дає визначення такого поняття як "конвенційний штраф", а також умови його застосування та обрахунку, а штраф, передбачений умовами п. 4.1 Договору, є нічим іншим, як пенею, оскільки за своєю правовою природою відповідає саме вказаному виду неустойки.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вищевказані доводи позивача були правомірно визнані необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судами вірно зазначено, що предметом неустойки є платежі по оплаті викупної вартості обладнання, тобто відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України сторони Договору мали право встановити даний вид забезпечення виконання зобов'язання, незалежно від умовної назви такої неустойки, з урахуванням того, що зміст даної умови Договору та підстава для застосування не суперечить вимогам діючого законодавства.

Щодо зауваження позивача, що пункт 4.3 спірного Договору, який визначає, що всі затрати понесені Орендодавцем на повернення боргу Орендаря повинні бути відшкодовані Орендарем в строк 10 робочих днів з моменту пред'явлення Орендодавцем відповідної вимоги не відповідає законодавству та створює передумови для свавілля та зловживання правом з боку відповідача, а чинне законодавство визначає, з якими умовами пов'язано право вимагати відшкодування понесених витрат, суд вказав на наступне.

Позивач не обґрунтував недійсність пункту 4.3 спірного Договору, не зазначив, яким саме нормам закону не відповідає дана умова Договору. З умов даного пункту вбачається, що сторони визначили строки відшкодування Орендарем понесених Орендодавцем витрат - 10 робочих днів з моменту пред'явлення відповідної вимоги. Даний пункт не передбачає будь-які особливі умови для відшкодування витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, оцінюючі докази по справі, зауважив, що позивач не послався на жоден акт цивільного законодавства як на такий, який прямо вказує на незаконність умов пункту 4.3 спірного Договору, та також не зазначив, яким чином названий пункт Договору створює передумови для свавілля та зловживання правом з боку відповідача, не надав відповідних доказів, тому суд дійшов правомірного висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача в даній частині.

Також, позивач, в обґрунтування позовної заяви, зазначав, що п. 5.1 оспорюваного Договору, який вказує, що на вимогу Орендодавця цей Договір може бути достроково розірвано, якщо Орендодавець має прострочені платежі більше одного місяця, при цьому оплачена викупна вартість обладнання Орендарю не повертається, - суперечить ст. 291 ГК України, ст.ст. 782, 783 ЦК України.