ПОСТАНОВА
25 травня 2026 року
м. Київ
справа № 1-20/10
провадження № 51-1943ск26
Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року,
встановила:
Марганецький міський суд Дніпропетровської області вироком від 26 березня
2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року, засудив ОСОБА_2 за:
- ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна;
- ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2008 року, більш суворим, призначеним за цим вироком, остаточно визначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років без конфіскації майна.
ОСОБА_2 , не погоджуючись із постановленими стосовно нього судовими рішеннями, звернуся до Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Крім того, ОСОБА_2 просить поновити йому строк на касаційне оскарження зазначених судових рішень, обґрунтовуючи клопотання тим, що:
- в резолютивній частині ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року не зазначено порядок та строки оскарження рішення до суду касаційної інстанції;
- в день винесення ухвали та протягом усього строку відбування покарання в місцях позбавлення волі йому не було вручено під розписку копію ухвали від 10 серпня 2010 року
- установа виконання покарань, в якій він відбував покарання, розташована на території Донецької області, яка з 2014 року є тимчасово окупованою;
- про ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня
2010 року йому стало відомо лише 19 травня 2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Відтак, на думку ОСОБА_2 , строк на касаційне оскарження судових рішень пропущений ним з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що у витребовуванні справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 необхідно відмовити з огляду на таке.
У відповідності до ч. 2 ст. 388 КПК України (1960 року) справа не витребовується, якщо касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу. Про прийняте рішення суддя виносить мотивовану постанову, копія якої надсилається прокуророві чи особі, яка подала скаргу. Відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.
За частиною 2 статті 383 КПК України (1960 року) у касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Частиною 2 статті 386 КПК України (1960 року) визначено, що касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
У разі подачі скарги з пропуском встановленого ст. 383 КПК України (1960 року) строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частин 2, 3 статті 353 КПК України (1960 року) у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу.
Відновлення строку на оскарження судових рішень відповідно до вищевказаних норм не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Із поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_2 пропустив строк на касаційне оскарження вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 26 березня 2010 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року у касаційному порядку.
Сервисы для юристов