ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2016 року Справа № 910/14155/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТДна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 у справі№ 910/14155/15 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТДдо 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Логістик", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-лайф плюс"провизнання договору недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2не з'явився
В С Т А Н О В И В :
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТ" Лтд звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГ Логістик" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-лайф плюс", в якій просило суд визнати недійсним договір б/н від 15.10.2014 про відступлення права вимоги (цесії), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГ Логістик" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бебі-лайф плюс".
Позов мотивований тим, що договір не відповідає вимогам діючого законодавства.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2015 (суддя Любченко М.О.) у даній справі позов задоволено. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 (головуючий Синиця О.Ф., судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.) вказане рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладено на позивача.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГ Логістик", Товариство з обмеженою відповідальністю "Бебі-лайф плюс" не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Учасники даного судового процесу не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 23.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бебі-лайф плюс", як продавцем, укладено договір № 11119, за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцю товар, а покупець в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, зобов'язується прийняти товар та оплатити його з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торговельну мережу з урахуванням визначеної цінової політики.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.06.2014 у справі № 909/420/14, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "МІТ" ЛТД на користь ТОВ "Бебі-лайф плюс" заборгованість за отриманий товар в сумі 247 766, 46 грн., 10 158, 61 грн. пені, 2 344, 30 грн. 3 % річних, 8 017, 26 грн. інфляційних втрат.
На виконання цього рішення, 02.07.2014 Господарським судом Івано-Франківської області видано відповідний наказ, на підставі якого головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 43964397 (постанова від 11.07.2014).
15.10.2014 ТОВ "Бебі-лайф плюс" за договором відступлення права вимоги (цесії) відступлено ТОВ "АГ Логістик", як новому кредитору, право вимоги по примусовому стягненню з ТОВ "МІТ" Лтд заборгованості за договором № 11119 від 23.05.2011.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) заявлений з тієї підстави, що правочин був вчинений на стадії виконавчого провадження і без його дозволу. Позивач вважає, що уступка права вимоги на стадії виконавчого провадження не допускається, а пунктом 11.3. договору № 11119 від 23.05.2011 передбачено можливість передання продавцем своїх прав лише з дозволу покупця (позивача). У зв'язку із цим позивач вважає, що договір, укладений між ТОВ "Бебі-лайф плюс" та ТОВ "АГ Логістик" має бути визнаний недійсним у судовому порядку.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову ТОВ "АГ Логістик" послалось на те, що позивача, як боржника, було належним чином повідомлено про заміну кредитора, про що свідчать залучені до справи повідомлення про відступлення права вимоги та докази його направлення (т.1., а.с.102-104). Крім того, боржник (позивач) самостійно сплатив суму заборгованості у розмірі 273 652, 31 грн., яка була передана в рамках договору уступки від 15.10.2014 на користь нового кредитора, тим самим визнавши перехід боргового зобов'язання за договором № 11119 від 23.05.2011.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний господарський суд послався на те, що позивачем самостійно сплачено суму заборгованості, яка встановлена рішенням суду у справі № 909/420/14 на користь нового кредитора, що свідчить про обізнаність позивача з уступкою та її погодження останнім.
Колегія вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову, враховуючи наступне.
Згідно положень статті 204 Цивільного кодексу України (далі по тексту -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (стаття 216 ЦК України).
Сервисы для юристов