Постанова ВГСУ від 25.03.2015 року у справі №914/3685/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 914/3685/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішення та постановугосподарського суду Львівської області від 11.11.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2015у справі№ 914/3685/14за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"доПриватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна фінансова інспекція у Львівській областітретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна адміністрація залізничного транспорту Українипростягнення 266715,79 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Шапран Л.І. - за довіреністю;

від відповідача: Фурик А.Я. - за довіреністю;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" за участю третіх осіб Державної фінансової інспекції у Львівській області та Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення 266715,79 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.11.2014, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 у справі №914/3685/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 та рішення господарського суду Львівської області від 11.11.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача відшкодувати збитки у розмірі 266715,79 грн., які завдані ним в результаті завищення вартості робіт, виконаних згідно умов договору №ПЗ/Т-131342/НЮ від 21.06.2013.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування збитків, позивач вказував на те, що ним оплачено завищену вартість виконаних відповідачем робіт, що встановлено за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією у Львівській області зустрічної перевірки з питань документального підтвердження виду, обсягу операцій та розрахунків, проведених відповідачем з позивачем (довідка від 20.06.2014р. №05-21/33). Вказані обставини також зазначені і в довідці від 15.07.2014р. №06-13/08 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВП "Локомотивне депо Козятин" ДТГО "Південно-Західна залізниця".

В свою чергу відповідач у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що роботи виконані на суму, передбачену договором, що підтверджується підписаним сторонами без зауважень актами приймання - передачі виконаних ремонтних робіт.

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок повертати перераховані позивачем кошти.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає такий висновок судів попередніх інстанцій правомірним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Так судами попередніх інстанцій встановлено, 21.06.2013р. між ДТГО "Південно-Західна залізниця" (замовником) та ПрАТ "Львівський локомотиво-ремонтний завод" (виконавцем) було укладено договір №ПЗ/Т-131342/НЮ, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання щодо надання послуг з капітального ремонту вузлів та агрегатів локомотивів, переданих замовником виконавцю, згідно правил ремонту.

Виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт на суму 3253266,00 грн. підтверджується актами приймання з капітального ремонту рухомого складу, вузлів та агрегатів у період з 26.07.2013р. по 22.10.2013р., які підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Судами обґрунтовано відхилено твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що відповідно до довідки №05-21/33 від 20.06.2014, яка складена Державною фінансовою інспекцією у Львівській області за результатами проведення зустрічної звірки з питань документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, проведених ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" з ДГТО "Південно-Західна залізниця" та довідки №06-13/08 від 15.07.2014, яка була складена Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача встановлено завищення вартості наданих послуг з ремонту колісних пар внаслідок завищення вартості покупних комплектуючих виробів в напівфабрикатів в порівнянні з даними бухгалтерського обліку відповідача на загальну суму 266715,79 грн.

Так, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

У такому випадку, посилання на довідку Державної фінансової інспекції в Львівській області та на довідку Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.

Крім того, в силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.