Постанова ВГСУ від 25.03.2015 року у справі №910/11446/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 910/11446/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаЖукова Г.Г. (дов. від 12.01.2015 р. №4) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р.у справі № 910/11446/14 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємтва "Артемсіль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс"простягнення збитків 9 551, 40 грн.

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Артемсіль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Енерготранс" про стягнення збитків в розмірі 9 551,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. у даній справі (суддя Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.), позов задоволено, стягнуто на користь Державного підприємтва "Артемсіль" збитки в розмірі 9 551, 40 грн. та 1 827, 00 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Державне підприємтво "Артемсіль" заперечує проти доводів касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" та просить залишити оскаржувані судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

24.03.2015 р. від Державного підприємтва "Артемсіль" надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без участі представника.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 р. касаційну скаргу у справі № 910/11446/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 25.03.2015 р. представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 15.04.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерготранс" (експедитор) та Державним підприємством об'єднання "Артемсіль" (клієнт) було укладено договір № Є-15/04/19, відповідно до умов якого за плату та рахунок клієнта експедитор зобов'язується організувати у відповідності до затвердженого плану перевірок вантажу клієнта виконання експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, як у вагонах парка УЗ, так і у власному рухомому складі, які включають в себе:

- здійснення розрахунків з залізницями за перевезення вантажів клієнта (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збір за подачу та прибирання вагонів, додаткові збори за інші послуги, які надаються залізницею та погоджені з клієнтом);

- організацію по заявці клієнта подачі під завантаження вагонів парку УЗ, власних вагонів;

- оплата збору за видачу довідок та телеграм по коду експедитора.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.1.1 та 2.1.3 договору експедитор зобов'язаний організувати перевезення вантажів клієнта залізничним транспортом та надавати інші транспортні послуги як самостійно, так і шляхом укладення відповідних договорів із залізницею або іншими юридичними особами від свого імені за рахунок клієнта. Своєчасно здійснювати розрахунки із залізницею або іншими юридичними особами за надані послуги (по перевезенню вантажів клієнта, подачу та прибирання вагонів та ін.).

Згідно до п.п. 2.1.4, 2.1.5 договору експедитор зобов'язаний співпрацювати в оформленні позапланових перевезень протягом періоду, що планується та узгоджувати основні та додаткові плани перевезень клієнта з Донецької залізниці.

З огляду на матеріали справи, звертаючись до суду з позовом Державне підприємтво "Артемсіль" посилалось на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" з 01.04.2014 р. в порушення пунктів 2.1.4 та 2.1.5 договору не погоджувало додаткові плани перевезень продукції позивача у вагонах власності компаній України, які знаходяться в оперативному управлінні ДП "УТЛЦ".

Так само з 02.04.2014 р. в порушення п. 2.1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедеційна компанія "Енерготранс" заблокувало коди платника тарифу по території України в програмному забезпеченні залізниці на оформлення перевізних документів, присвоєні ДП "УТЛЦ" відповідачу і вносяться позивачем в перевізні документи на завантажені вагони ДП "УТЛЦ", згідно до інструкції експедитора.

Судами встановлено, що у результаті зазначених дій експедитора позивач не мав можливості проводити завантаження і відправлення продукції споживачам у вагонах ДП "УТЛЦ", так як без узгодження плану перевезень залізницею вагони до перевезення не приймалися і знаходилися в користуванні вантажовідправника з оплатою часу користування до моменту узгодження плану і прийняття до перевезення, а блокування коду платника призвело до необґрунтованого збільшення часу і відповідно, плати за користування (простій) вагонами, в зв'язку з чим на завантажені вагони через це залізниця не могла оформити перевізні документи і прийняти вагони до перевезення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує іншій стороні понесені збитки.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подані під завантаження вагони були передані залізницею у користування позивача та були фактично завантажені, виставлені на здавальну колію рудника, перевізні документи були передані на станцію Сіль Донецької залізниці, проте вагони до перевезення залізницею прийняті не були через невиконання експедитором договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, відповідальними особами були складені відповідні акти із зазначенням дати, номерів вагонів, дату та час здачі у користування вагонів позивачу та дату і час завантаження та виставлення на здавальну колію рудника та час і дату передання перевізних документів на станцію Сіль Донецької залізниці.