ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2014 року Справа № 904/5777/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постановувід 22.01.2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/5777/13господарського суду Дніпропетровської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 72 463,92 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: Чобанюк Т.М. (довіреність № 52-16/77 від 23.01.2014р.)від відповідача:Федусова Р.М. (довіреність № 32 від 01.01.2014р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Загинайко Т.В.) від 09.10.2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Орєшкіна Е.В., судді - Широбокова Л.П., Чус О.В.) від 22.01.2014 року, у справі № 904/5777/13 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 72 463,92 грн. збитків та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
В касаційній скарзі відповідач просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України, п.п.3, 4, 6, 8, 9, 10, 12 Розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458, Розділу V Тарифного керівництва №1, затвердженого наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999 року.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на свою користь 72 463,92 грн. збитків, заподіяних внаслідок безпідставного нарахування та подальшого списання з особового рахунку плати за користування вагонами, затриманими станціями на шляху прямування до станції призначення не з вини вантажовласника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи не підтверджується, що затримка вагонів відбулась у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, у зв'язку з чим плата за користування вагонами у спірній сумі була нарахована та списана з особового рахунку позивача неправомірно.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із такого.
Колегія суддів погодилась з доводами відповідача з приводу того, що підготовка залізницею на коліях станції порожніх вагонів під навантаження, знаходження їх під обробкою - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору та ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажів та ст.ст.46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.
Відповідно до наданого суду Положення зайнятості колій на ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці за весь період затримки вагонів на підходах до станції призначення самим відповідачем допущено численних порушень умов ЄТП щодо часу на здійснення операцій з обробки вагонів, не доведено належними доказами неможливість подання спірних вагонів на всі колії відповідача, визначені ЄТП за їх спеціалізацією, на що доречно звернув увагу апелянт.
Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, надання відповідачем актів про затримку вагонів, актів загальної форми, які носять односторонній характер (вимоги п.8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачають наявність підписів представника станції та вантажовласника на акті загальної форми); наявність в матеріалах справи відомостей плати за користування вагонами, які ВАТ "Південний ГЗК" не підписані (на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду (ухвала від 04.12.2013 року) акти про відмову позивача їх підписати відповідачем не подано), колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем порушено порядок оформлення факту затримки вагонів; не доведено факту неможливості подачі спірних вагонів, затриманих на станціях підходу впродовж періоду їх затримки.
Отже, підстави для затримки вагонів і як наслідок нарахування відповідної плати за їх користування були відсутні; залізницею неправомірно нарахована та списана з позивача плата за користування вагонами, що є його збитками в розумінні ст.ст.22, 623 Цивільного кодексу України та ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, оскільки наявний повний склад цивільного правопорушення.
Проте погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.
Касаційна інстанція відзначає, що відповідно до приписів пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за №567/6855, акти загальної форми складаються, як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта; акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Отже, на станції призначення, відповідно до Правил складання актів акт форми ГУ-23 може бути складний без участі представника вантажовласника, лише за участі не менше двох осіб, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Висновок апеляційного суду стосовно того, що позивачем порушено порядок оформлення факту затримки вагонів через те, що акти про затримку вагонів, акти загальної форми носять односторонній характер, не відповідає матеріалам справи, оскільки місцевим господарським судом встановлено обставини, а апеляційним судом такі обставини не спростовано, щодо складання актів форми ГУ-23а станціями на шляху прямування про затримку вагонів у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, без констатації браку форми або іншого пороку останніх. Також позиція суду першої інстанції не ґрунтується на обставинах щодо складання актів загальної форми ГУ-23 в односторонньому порядку, як не встановлено таких обставин і судом апеляційної інстанції.
В порушення вимог ст.ст.43, 43 ГПК України, апеляційний господарський суд не встановив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема, не встановив: - якими доказами підтверджуються численні, як зазначив суд, порушення позивачем умов ЄТП щодо часу на здійснення операцій з обробки вагонів, про які конкретно порушення йдеться в контексті суті спору сторін; - якими доказами підтверджується порушення позивачем порядку оформлення факту затримки вагонів, які конкретно ці порушення, і що цим засвідчується по суті причинно-наслідкового зв'язку із завданням позивачеві збитків; - якими доказами має бути доведений факт неможливості подання позивачем спірних вагонів, затриманих на станціях підходу, впродовж їх затримки, крім тих, складання яких унормовано відповідними правилами, затвердженими і зареєстрованими у встановленому законом порядку, ЄТП, положеннями п.10 Договору №ПР/М-08-2/11-2476а від 06.11.2008 року про здавання кожні 1,5 години відповідачем з під'їзної колії навантажених вагонів; не спростував посилань залізниці на те, що відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854, на станції призначення колії повинні бути не тільки зайнятими під технологічними операціями з вагонами, а має бути забезпечена наявність вільних колій для своєчасного приймання та пропускання поїздів, в тому числі пасажирських, поїздів відповідача, його контрагентів, іншого власника під'їзної колії - ПАТ "АрселорМітал КривийРіг".
Касаційна інстанція звертає увагу суду апеляційної інстанції, що непідписання позивачем відомостей плати за користування вагонами зафіксовано в актах загальної форми ГУ-23, що встановлено судом першої інстанції і не спростовано судом апеляційної інстанції, а зазначення про неподання відповідачем актів про відмову позивача їх підписати не обґрунтовано нормативно.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у справі № 904/5777/13 з направленням справи на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2013 року у справі № 904/5777/13 - скасувати.
Справу № 904/5777/13 направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Головуючий-суддя К.Грейц
Сервисы для юристов