Постанова ВГСУ від 25.02.2015 року у справі №910/5399/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 910/5399/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства „Дельта Банк"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014та на ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2014за скаргоюПриватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна академія управління персоналом"на діїГоловного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києвіу справі№910/5399/14 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства „Дельта Банк"доПриватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна академія управління персоналом"про стягнення 5 042240,30 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Гутник В.Л.;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

- ДВС ГУЮ у м. Києві повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 у справі №910/5399/14 (суддя Гулевець О.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (судді: Мартюк А.І., Новіков М.М., Зубець Л.П.), частково задоволено скаргу Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна академія управління персоналом" на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; згідно з ухвалою скасовано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.08.2014 (ВП №44236355) відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; скасовано постанову про арешт майна боржника від 01.08.2014 (ВП №44236355) відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; в іншій частині скаргу відхилено.

Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк", не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу та постанову скасувати, в задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства „Виший навчальний заклад „Міжрегіональна академія управління персоналом" - відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи, проте відповідач не скористався своїм процесуальним правом бути присутнім у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2014 (суддя Гулевець О.В.) частково задоволений позов Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" (надалі позивач/банк) до Приватного акціонерного товариства „Вищий навчальний заклад „Міжрегіональна академія управління персоналом" (надалі відповідач/ПАТ "МАУП"); за рішенням стягнуто з відповідача 3 773 174,75 грн. заборгованості по відсоткам, та 54 686,73 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 (судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) вказане рішення скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені за несвоєчасне повернення процентів на суму 57 652,82 грн. і у вказаній частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача 57 652,82 грн. пені за несвоєчасне повернення відсотків.

На виконання вказаних судових рішень 28.07.2014 господарським судом міста Києва видано накази про стягнення з відповідача 3 773 174,75 грн. заборгованості по відсотках та про стягнення пені у сумі 57 652,82 грн.

01.08.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС України Головного управління юстиції у м. Києві (надалі виконавча служба) в межах виконавчого провадження з виконання вказаних наказів від 28.07.2014 господарського суду міста Києва винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів, що містяться на рахунках боржника - Комунального ПАТ "МАУП" в межах суми звернення стягнення, а саме: 3 773 174,75 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 боржнику надано розстрочку виконання рішення від 04.06.2014 у даній справі на 36 місяців, з щомісячною сплатою заборгованості у сумі 106 413,00 грн., а останній місяць - 106 372,57 грн.

За скаргою ПАТ "МАУП" (боржника), ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014, скасовані постанови виконавчої служби про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника від 01.08.2014.

Вказані судові рішення обґрунтовані тим, що, по-перше, накладення арешту на все майно боржника у межах суми стягнення блокує роботу відповідача та унеможливлює здійснення розрахунків як зі стягувачем, так і з іншими його контрагентами, по-друге, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2014 у даній справі, розстрочено виконання рішення суду міста Києва у цій справі. При цьому, суди попередніх інстанцій керувалися приписами Закону України "Про виконавче провадження", Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5.

Вищий господарський суд України не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

За змістом ч. 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Але необхідність зняття арешту має бути доведена належними доказами в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Самі лише посилання на неможливість виконати ухвалу про розстрочку рішення можуть бути підставою для переходу до звичайної процедури виконання рішення, але не для зняття арешту, при тому, що як встановлено судами, боржником здійснювалося виконання розстроченого рішення суду у даній справі, після накладення арешту на кошти боржника. Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову (одним із видів яких, за змістом ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, є арешт).

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", яка в даному випадку може бути застосована по аналогії закону, протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", аналіз положень статей 116, 121 Кодексу і статті 36 Закону дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвала про розстрочку виконання рішення суду у даній справі була винесена 13.08.2014, тобто вже після винесення виконавчою службою відповідних постанов про арешт коштів та майна боржника в межах суми виконавчого провадження (01.08.2014), які, відповідно до приписів ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", вживаються для забезпечення реального виконання рішення, чинне законодавство не містить норми щодо необхідності скасування постанов виконавчої служби про накладення арешту на майно та кошти боржника у разі розстрочення виконання рішення суду (яке, як у даному випадку мало місце вже після вжиття виконавчою службою заходів для забезпечення виконання рішення суду), а лише, щодо врахування відповідної розстрочки при виконанні виконавчою службою рішення суду.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій при прийнятті у даній справі оскаржуваних судових рішень, керувалися нормативним актом, а саме: положеннями Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 №74/5, яка втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року N 512/5, враховуючи зміни, внесені наказом Міністерства юстиції України від 30 листопада 2012 року N 1765/5.

Стосовно доводів ПАТ "МАУП", наведених у скарзі на дії ДВС про те, що товариству не надавався строк на добровільне виконання рішення у даній справі, а відразу було накладено арешт на кошти та майно боржника, колегія зазначає наступне.