Постанова ВГСУ від 25.02.2014 року у справі №4/132

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Справа № 4/132

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Рогач Л.І., Сибіги О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.11.2013р.у справі№ 4/132 Господарського суду Львівської областіза позовомСихівської районної адміністрації Львівської міської радидоФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент економічної політики Львівської міської радипрозобов'язання відповідача здійснити демонтаж належної пересувної малої архітектурної форми за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаОСОБА_5 - дов., від 11.07.2013р.,третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області про зобов'язання здійснити демонтаж належної пересувної малої архітектурної форми від 28.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.10.2013р. у справі № 4/132 (суддя Синчук М.М.) заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28.09.2011р. у справі № 4/132 повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. апеляційну скаргу повернуто без розгляду, на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

14 листопада 2013 року відповідачем повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.10.13 у даній справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2013р. (судді: Кузь В.Л. - головуючий, Гриців В.М., Малех І.Б.) апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.10.2013р. повернуто скаржнику без розгляду, а справу № 4/132 - Господарському суду Львівської області.

Ухвала вмотивована порушенням пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не додав до апеляційної скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду з касаційною скаргою (з додатками до неї), в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15.11.2013р. та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.10.2013р.

Скарга вмотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції вимог пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, що не повернув сплачений скаржником судовий збір, вимагають його повторної сплати.

Також у касаційній скарзі та доповненні до неї скаржник навів доводи, що стосуються законності та обгрунтованості ухвали місцевого господарського суду та суті правовідносин сторін у вирішеному судом спорі.

За статтею 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду, оскільки ухвала суду першої інстанції від 22.10.2013р. не переглядалось в апеляційному порядку, вона не може бути предметом даного касаційного перегляду, також не можуть бути розглянуті в межах даного провадження за скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги доводи, що стосуються суті правовідносин сторін та прийнятого рішення.

Позивач та третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Повертаючи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд керувався тим, що скаржником порушені вимоги вказаної норми, оскільки не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціалізованого фонду Державного бюджету України.

Станом на 06.02.2012 року, до відома платників судового збору доведено реквізити рахунку для зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду, а саме: банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38007620, рахунок 31216206782006.

Апеляційним господарським судом вірно встановлено, що, Фізична особа-підприємиць ОСОБА_4, оскаржуючи ухвалу господарського суду у даній справі, в якості доказів сплати судового збору додала квитанцію № 88 від 11.11.2013 року в сумі 573,50 грн., в якій неправильно вказано реквізити рахунку для зарахування судового збору за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим вказана квитанція не може вважатися належним доказом сплати судового збору в установленому порядку.

Таким чином, апеляційний суд, встановивши викладене та враховуючи вимоги статті 94, пункт 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, правомірно зазначив, що скаржником не додано доказів сплати судового збору, передбачених статтею 9 Закону України "Про судовий збір" та вірно залишив апеляційну скаргу без розгляду.

Викладені в касаційній скарзі доводи скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження та не можуть бути підставою для скасування ухвали апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги стосуються законності та обгрунтованості ухвали суду першої інстанції, що не може бути предметом даного касаційного оскарження.