ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2014 року Справа № 920/1071/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаЄфіменко Л.І. (дов. № юр-558/а від 28.11.2013)відповідачаСіденко Л.В. (дов. № 30/133 від 30.12.2013)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014у справі№ 920/1071/14 Господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз"до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"простягнення 646 562, 26 грн.В С Т А Н О В И В :
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про стягнення суми у розмірі 646 562, 26 грн., у тому числі: 297 343, 23 грн. інфляційних втрат та 349 219, 03 грн. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.08.2014 у справі №920/1071/14 (суддя Миропольський С.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 (колегія суддів: головуючий Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Горбачова Л.П.), позов задоволено.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2014 в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 92 849, 76 грн. та 3% річних у розмірі 1506,13 грн., та прийняти нове рішення, яким відмовити у вказаній частині.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясували всі обставини справи, належним чином не перевірили та не надали оцінки, зокрема тому, що інфляційні збитки нараховані позивачем на суму інфляційних збитків, а при їх розрахунку не враховано періоди, у які встановлений індекс інфляції становить менше одиниці, що суперечить нормам статті 625 Цивільного кодексу України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 24.12.2014 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Господарського суду Сумської області від 03.03.2010 у справі № 9/332-09 позов Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" в частині стягнення заборгованості за послуги з транспортування природного газу задоволено частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" 3 915 973 грн. основного боргу, 78 319, 47 грн. інфляційних збитків, 29 611, 20 грн. 3% річних, 24 199, 99 грн. державного мита та 223, 96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
28.07.2010 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги у даній справі, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" зазначає, що рішення суду у справі № 9/332-09 не виконано, а Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" лише частково сплачено кошти у січні та квітні 2014 року у розмірі 61 849, 46 грн., які зараховані в погашення інфляційних збитків, у зв'язку з чим на суму боргу позивачем нараховано 3 % річних у сумі 349 219, 03 грн. та інфляційні збитки у сумі 297 343, 23 грн.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що стягнення 3% річних та інфляційних збитків є самостійним способом захисту цивільних прав, що може реалізуватись шляхом подання окремого позову, не пов'язаного з позовом про стягнення збитків, а здійснений позивачем розрахунок сум інфляційних збитків та 3% річних визнано правильним та обґрунтованим.
Заперечення Публічного акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на позов судами визнані безпідставними та непереконливими.
Разом з тим, вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та прийнятими за неповного встановлення та надання правової оцінки усім обставинам справи, що призвело до невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Так, у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення 92 849, 76 грн. інфляційних збитків та 1 506, 13 грн. 3% річних, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" зазначає, що, у порушення вимог наведеної норми, інфляційні збитки нараховані Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Охтирканафтогаз" на суму інфляційних збитків, у підтвердження чого відповідачем надано судам відповідний контррозрахунок.
Однак, вказані доводи відповідача під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій до уваги не прийняті та не перевірені, а наданому Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" контррозрахунку сум інфляційних витрат та 3% річних не надано належної правової оцінки.
Крім того, відповідач зазначив, що нарахування інфляційних збитків здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання, водночас, у окремі періоди індекс інфляції може бути встановлений у розмірі, меншому за одиницю, у зв'язку з чим неврахування таких періодів при здійсненні розрахунку позивачем є неправомірним та таким, що суперечить статті 625 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, вказані обставини судами не перевірялись, а оскаржувані судові рішення не містять належного обґрунтування підстав, за яких зазначені доводи не прийняті судами до уваги та відхилені.
Поряд з цим, рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 92 849, 76 грн. та 3% річних у розмірі 1 506, 13 грн. обґрунтованими та такими, що прийняті за наслідками перевірки та надання оцінки усім обставинам справи у сукупності, визнати не можна.
Оскільки передбачені процесуальним законом, зокрема, статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 92 849, 76 грн. та 3% річних у розмірі 1 506, 13 грн., як такі, що прийняті при неповному дослідженні обставин справи, наявних у ній доказів та надання їм належної правової оцінки, а справа - направленню у цій частині на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити частково.
Сервисы для юристов