Постанова ВГСУ від 24.12.2014 року у справі №906/532/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 906/532/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Рівненської областіна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014у справі № 906/532/14 Господарського суду Житомирської області за позовомКоростенського міжрайонного прокурора в інтересах державидо 1.Відділу освіти Коростенської районної державної адміністрації, 2.Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"провизнання недійсним договору оренди, зобов'язання звільнити та повернути нежитлове приміщення

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - Генеральної прокуратури УкраїниАтаєва Д.К.- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2Поліщук О.Л.В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року Коростенський міжрайонний прокурор звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Відділу освіти Коростенської районної державної адміністрації, Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в якій просив суд визнати недійсним договір оренди нежилого приміщення № 14-06/59/7 від 01.07.2009 про передачу у строкове платне користування нежилого приміщення Михайлівської СЗШ 1-2 ступенів загальною площею 32,38 м2 для розміщення АТС, звільнити та повернути орендоване приміщення, вартістю 11 729, 00 грн. позивачу. Матеріально-правовою підставою позову прокурор визначив частину п'яту статті 63 Закону України "Про освіту", статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.06.2014 (суддя Гансецький В.П.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 (у складі головуючого Гулова А.Г., суддів: Маціщук А.В., Сініцина Л.М.) у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відділ освіти Коростенської районної державної адміністрації, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Відділ освіти Коростенської районної державної адміністрації не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 01.07.2009 між Відділом освіти Коростенської районної державної адміністрації (орендодавцем) та Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" (Публічним акціонерним товариством "Укртелеком") (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 14-06/59/7 від 01.07.2009, за умовами якого, орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування нежиле приміщення площею 32,38 м2, яке розташоване за адресою: с. Михайлівка Коростенського р-ну, Житомирської обл., для розміщення АТС строком на 35 місяців з 01.07.2009 до 01.06.2012 (а.с.10-12).

На виконання умов договору, 01.07.2009 сторонами підписано акт приймання - передачі вказаного приміщення (а.с.13).

В своєму позові прокурор послався на те, що зазначений договір оренди нежилого приміщення не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" використовує не за призначенням орендоване приміщення школи, яке є об'єктом освіти і науки та фінансується з бюджету всупереч вимогам закону. Матеріально-правовою підставою позову прокурор визначив частину п'яту статті 63 Закону України "Про освіту" та статті 203, 215 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Частиною другої статті 18 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Відповідно до частини четвертої статті 61 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) додатковими джерелами фінансування є доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною п'ятою статті 63 цього ж Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до наявного у матеріалах справи звіту про оцінку вартості нежилих приміщень корисною площею 32,38 м2, розташованих за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с. Михайлівка (а.с.15), зокрема, плану-схеми об'єкта оцінки (а.с.20), у зв'язку із особливостями проектного розміщення приміщення, що є об'єктом оренди, цей об`єкт не підпадає під наведене визначення, оскільки має окремий вхід у будівлю школи.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що спірне приміщення не підключене до загальної шкільної системи опалення, а для обліку електроенергії, що споживається орендарем, встановлено окремий лічильник і орендар самостійно оплачує електроенергію.

Крім того, до матеріалів справи прокурором не надано доказів фінансування на утримання орендованого приміщення за рахунок коштів відповідного бюджету.

Пунктом 4 Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 400/2011, передбачено, що нагляд та контроль за дотриманням вимог санітарного законодавства органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, органами влади Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, фізичними особами та громадянами, реалізацією ними санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів, здійснює Держсанепідемслужба України.

Згідно з пункту 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПІН 5.5.2.008-01, здача в оренду територій, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов`язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Ці норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001 та розповсюджується на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до листа № 90 від 26.01.2013 Коростенського міжрайонного управління Держсанепідслужби у Житомирській області, управління не заперечувало проти розміщення діючих АТС у приміщеннях навчальних закладів, одним з яких є Михайлівська СЗОШ І-ІІ ступенів (а.с.31).

У своїх поясненнях від 03.09.2014 начальник Коростенського міжрайонного управління Держсанепідслужби у Житомирській області (а.с.131), зазначив, що ним у 2013 році було погоджено встановлення міні АТС в Михайлівській та Калинівській школах, виходячи з наступного: АТС в школах розміщені практично з моменту побудови шкіл (більше 10 років); приміщення АТС не межують з учбовими класами, розміщені окремо та мають окремі входи; устаткування АТС не має шкідливого впливу на здоров`я дітей, що підтверджується лабораторно-інструментальними дослідженнями, які постійно проводяться при перевірці шкіл фахівцями СЕС.

Судами встановлено, що прокурором не надано доказів того, що орендоване за спірним договором приміщення до його укладення використовувалося навчальним закладом у навчально-виховній роботі, технологічно пов`язане з навчально-виховним процесом. Прокурором не доведено факт порушення прав вихованців та осіб, які працюють у даному навчальному закладі.

Зазначені обставини в установленому законом порядку не спростовані.

Посилання прокурора на Положення про оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Коростенського району, затверджене рішенням 14 сесії районної ради №№ 129, 130 від 30.12.2011, як на підставу для визнання спірного договору недійсним, визнано судами попередніх інстанцій безпідставним, оскільки норми даного Положення не могли бути застосовані при укладенні спірного договору № 14-06/59/7 у 2009 році.