Постанова ВГСУ від 24.12.2014 року у справі №904/4479/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 904/4479/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаРябко А.О.;від відповідача не з'явилися;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 рокуу справі № 904/4479/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ"простягнення 41480,54 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АД Шина" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому посилаючись на неналежне виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНІЛ" (надалі - відповідач) грошових зобов'язань за договором довгострокового постачання №1550 від 30.10.2012 року, просило стягнути з нього заборгованість за договором в сумі 41480,54 грн.

Відповідач у відзиві позов визнав частково в сумі 9519,36 грн (накладна № 007027 від 28.11.2012 року), в іншій частині позову просив відмовити з огляду на недоведеність факту поставки товару за накладними, які не підписані представником відповідача.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року (суддя Манько Г.В.) в задоволені позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року (колегії суддів у складі: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач), суддів: Широбокової Л.П., Пруднікова В.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року у справі № 904/4479/14 скасовано; прийнято нове рішення; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 9519,36 грн заборгованості, в решті позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині прийняття нового рішення про відмову в стягненні 23556,33 грн, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року N 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", просив суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким стягнути заборгованість в сумі 23556,33 грн.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Вищий господарський суд України, зважаючи на принцип диспозитивності господарського судочинства, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень лише в межах вимог, заявлених у касаційній скарзі, зокрема, щодо частини вимог про стягнення заборгованості в сумі 23556,33 грн, дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 30.10.2012 року сторони уклали договір дострокового постачання № 1550 від (надалі - договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався протягом дії договору поставляти покупцю (відповідачу) товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною договору, а також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити отриману партію товару в термін 30 днів від дати, зазначеної у видатковий накладній.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 41480,54 грн за поставлені автошини 29.11.2012 року та 03.12.2012 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідача відсутня заборгованість за договором і на час розгляду справи переплата за договором становить 0,19 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову лише в частині стягнення заборгованості в сумі 9519,36 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується поставка товару лише за накладною № 007027 від 28.11.2012 року на суму 9519,36 грн. Інші накладні (№ 006391 від 05.11.2012 року на суму 120,00 грн, № 006403 від 05.11.2012 року на суму 285,60 грн; № 006425 від 06.11.2012 року на суму 45, 36 грн; № 006439 від 06.11.2012 року на суму 48,36 грн; № 006916 від 26.11.2012 року на суму 7700,04 грн; № 006923 від 26.11.2012 року на суму 88,74 грн; № 006925 від 26.11.2012 року на суму 15856,33 грн; № 006927 від 26.11.2012 року на суму 7700,04 грн; № 007134 від 03.12.2012 року на суму 116,88 грн), на підставі яких заявлений позов, господарський суд апеляційний суд відхилив, оскільки вони не відповідають вимогам закону щодо первинних документів, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

З таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися, оскільки він суперечить обов'язковому для всіх судів України відповідно до ст. 11128 ГПК України висновку Верховного Суду України у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі № N 908/717/13-г, щодо незастосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зважаючи на його предмет регулювання (зокрема, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України).

З рішенням суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на наявність у відповідача переплати у розмірі 0,19 грн, суд касаційної інстанції також не може погодитись, оскільки всупереч вимогам ст. 84 ГПК України своїх розрахунків щодо зазначеного питання суд у рішенні не навів, не послався у цьому ж зв'язку на відповідні докази, а отже перевірити правильність зроблених судом розрахунків не уявляється можливим.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення, якими відмовлено в стягненні заборгованості в сумі в сумі 23556,33 грн, не можна визнати законними та обґрунтованими. Відповідно до п. 3 ст. 1119 та ч. 1 ст. 11110 ГПК України судові рішення в цій частині скасовуються, як такі що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - передається новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене у постанові, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити доводи сторін та подані ними докази, що мають значення для її розгляду, вичерпно встановити права і обов'язки сторін, і виходячи зі встановленого вирішити спір відповідно до діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АД ШИНА" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 23556,33 грн заборгованості скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.