Постанова ВГСУ від 24.11.2016 року у справі №920/1472/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року Справа № 920/1472/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк"на рішення та на постановуГосподарського суду Сумської області від 02.03.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2016у справі№ 920/1472/15Господарського судуСумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства " Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Видавничо-торговий дім "Університетська книга"прозвернення стягнення на предмет іпотекиза участю представників:

позивача: Грицик А.С., дов. від 25.10.2016; Ханович К.В., дов. від 12.10.2016;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.03.2016 у справі №920/1472/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Зражевський Ю.О., судді - Костенко Л.А., Моїсеєнко В.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Россолов В.В., судді - Гетьман Р.А., Сіверін В.І.) рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2016 у справі №920/1472/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ "Дельта Банк" (Кредитор) та ТОВ "Видавничо-торговий дім "Університетська книга" (Позичальник) 27.11.2013 укладено договір кредиту № КЮ-2017933, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а Позивальник зобов'язався своєчасно повернути отриманий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання за цим договором.

Відповідно до п.1.1.1 договору, надання кредиту здійснюється в сумі 165000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 26,99% річних з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26.11.2016 включно, на умовах визначених цим договором.

Повернення кредиту здійснюється у валюті наданого кредиту, рівними частинами, до 10 числа кожного місяця, в сумі 4583,33 грн, починаючи з 10.12.2013 та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом, визначеним в п.1.1.1 цього договору. Останній платіж в рахунок погашення кредиту сплачується в розмірі фактичного залишку заборгованості за кредитом (п.1.1.2 договору).

У випадку невиконання Позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених п.3.3.16 цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 31,99% річних та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов'язання та діє до дня (включно) виконання умов, передбачених п. 3.3.16 цього договору (п. 1.1.3 договору).

У разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, визначеного в п.1.1.1 цього договору, процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 46,99% річних та починає застосовуватися до взаємовідносин сторін за цим договором, починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) повернення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення простроченої заборгованості за кредитом (п.1.1.4 договору).

Нарахуванні процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, та вдень кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом на залишок заборгованості за кредитом (непогашену суму кредиту) за фактичну кількість днів користування кредитом, методом "факт/факт", тобто для розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці (28,29,30,31) та році (365/366) При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п.2.2.1 договору).

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 4.1 договору, у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту (частини кредиту), визначених цим договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від простроченої суми за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Позичальника від зобов'язання сплатити в повному обсязі проценти і комісії, передбачені договором.

Суди попередніх інстанцій встановили належне виконання позивачем зобов'язань за договором, проте у відповідача утворилась заборгованість за зазначеним договором, в зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 28.08.2015 № 18.2-900 про оплату простроченої заборгованості в сумі 96520,73 грн, яка виникла станом на 14.08.2015 і складається з заборгованості за кредитом в сумі79916,73 грн (68750,07 грн - за строковим кредитом, 11166,66 грн - за простроченим кредитом), заборгованості по процентам в сумі 2721,37 грн (827,32 грн - за строковими процентами, 1894,05 грн - за простроченими процентами), суми пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 3237,11 грн, 167,96 грн - 3% річних, суми пені за несвоєчасне повернення процентів в сумі 549,07 грн, суми 3% річних від прострочених процентів в сумі 28,49 грн, а також 9900, 00 грн штрафу.

Здійснюючи розгляд справи, суди надали оцінку долученим до матеріалів справи відомостям про рух коштів по рахунку відповідача з 27.11.2013 по 12.08.2015 з визначеними позивачем періодами прострочення заборгованості, та встановили, що загальна сума заборгованості відповідача на момент подання даного позову складає 95 275,00 грн, з яких:заборгованість за кредитом в сумі 79916,73 грн (68750,07 грн - за строковим кредитом, 11166,66 грн - за простроченим кредитом), заборгованість по процентам в сумі 2721,37 грн (827,32 грн - за строковими процентами, 1894,05 грн - за простроченими процентами), сума пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2382,87 грн, 3% річних в сумі 134,87 грн, пеня за несвоєчасне повернення процентів в сумі 204,95 грн, 3% річних від прострочених процентів в сумі 14,21 грн та 9900, 00 грн штраф.

Водночас, під час розгляду спору в суді першої інстанції, відповідачем перераховано позивачу 91341,79 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 79916,73 грн, відсотки за користування кредитом в сумі 10718,35 грн та пеня за прострочення оплати по кредиту в сумі 706,71 грн, а тому, станом на момент розгляду спору в суді першої інстанції, відповідачем не погашено лише 3933,21 грн заборгованості за договором кредиту № КЮ-2017933.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту № КЮ-2017933, між Банком та Позичальником 27.11.2013 укладено іпотечний договір №65057, за умовами якого в іпотеку передано нежитлове приміщення, загальною площею 78,5, кв.м, розташоване за адресою: Сумська область, м.Суми, вул. Комсомольська, буд. 27, яке належить ТОВ "Видавничо-торговий дім "Університетська книга" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.12.2010.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на ст. 37 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та п. 7.1 іпотечного договору, в якому сторони погодили, що Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо в момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином), а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Закону України "Про іпотеку" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.