ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2015 року Справа № 911/2161/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Є.Борденюк Д. Кривди, С. Могил,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Камелія - PR"на постановувід 29.09.2015Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/2161/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Камелія - PR"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"простягнення 2 030 485, 54 грну судове засідання прибув представниквідповідачаБогдан С.В. (дов. від 26.12.2014 № 1-287),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелія - PR" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про уточнення позовних вимог) стягнення 500 000,00 грн - боргу, 458 303,79 грн - пені, 34 927,83 грн - 3% річних, 1 036 738,19 грн - інфляційних втрат та 458 819,52 грн - збитків.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.08.2015 (суддя В. Бабкіна), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 (колегія суддів: О. Гаврилюк, Л. Зубець, О. Коротун), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 500 000,00 грн передоплати. У іншій частині у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані наступним.
29.12.2012 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Камелія - PR" (споживач) уклали договір № 2013/П-ПР-05010032183781-60467 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
У відповідності з п. 4.6 Договору оплата вартості послуг з надання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу.
Згідно з пп. 4.6.1 п. 4.6 Договору авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% оплати від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за (5) календарних днів до початку місяця поставки газу.
Відповідно до 4.6.5 п. 4.6 Договору у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
На виконання умов Договору ТОВ "Камелія - PR" у якості авансового платежу перераховано на рахунок ПАТ "Київоблгаз" 2 387 956, 52 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.10.2014 № 1639 на суму 1 936 180,80 грн та від 20.10.2014 № 1668 на суму 451 775,52 грн.
У свою чергу ПАТ "Київоблгаз" у листопаді 2014 року поставлено ТОВ "Камелія - PR" природний газ на суму 54 889,83 грн.
Зазначені обставини сторонами справи не заперечуються.
02.02.2015 між ПАТ "Київоблгаз" та ТОВ "Камелія - PR" підписана додаткова угода про розірвання Договору.
Отже, відповідачем не було поставлено ТОВ "Камелія - PR" природного газу на суму 2 333 066,69 грн, яка була сплачена позивачем в якості авансового платежу, як це передбачено п. 4.6 Договору.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою від 09.12.2014 № 113, відповідно до якої зазначив про те, що ТОВ "Камелія - PR" на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 647 уклало договір купівлі-продажу газу з НАК "Нафтогаз України", у зв'язку з чим товариство просить ПАТ "Київоблгаз" повернути передоплату коштів за природний газ в сумі 2 333 066,69 грн для можливості подальшої вчасної оплати за газ та виконання договірних зобов'язань перед НАК "Нафтогаз України".
Відповідь на вимогу товариством не отримана, кошти постачальником не повернуто, що і стало підставою для звернення із позовом у даній справі.
Встановивши наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій зазначили про таке.
Підпунктом 4.6.5 п. 4.6 Договору сторони передбачили, що у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу.
Отже, з урахування встановлення факту неповернення відповідачем позивачеві передплати у сумі 500 000,00 грн вимога позивача про стягнення 500 000,00 грн підлягає до задоволення.
Водночас, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 34 927,83 грн за період з 17.12.2014 до 31.07.2015 та інфляційних втрат у сумі 1 036 738,19 грн за період з грудня 2014 року до 31.07.2015, які обґрунтовані посиланнями на невиконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення коштів.
Однак, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Обов'язок поставити товар не є грошовим зобов'язанням, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів, внаслідок чого нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму вартості оплаченого товару, що не був у встановлений строк поставлений відповідачем, є неправомірним.
У даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за непоставлений в подальшому товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошові зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012).
Отже, у задоволені вимоги про стягнення інфляційний втрат та 3 % річних слід відмовити.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення збитків у розмірі 458 819,52 грн з посиланням на те, що, у разі повернення відповідачем суми передплати за газ у грудні 2014 року у розмірі 2 333 066,69 грн, позивач міг би придбати газ за ціною 7 709,76 грн./тис. куб. м у обсязі 302,612 тис. куб. м. Водночас, на день пред'явлення позову ціна на газ становила вже 9 225,96 грн./тис. куб. м. Отже, для відновлення порушеного права володіння і розпорядження майном, тобто для придбання 302,612 тис. куб. м природного газу позивач змушений буде понести фактичні витрати у розмірі вже 2 791 886,21 грн, тобто понести додаткові витрати у сумі 458 819,52 грн.
Однак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності у даному випадку безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями ПАТ "Київоблгаз" у вигляді неповернення суми авансу та понесення позивачем, за його твердженням, реальних збитків.
Так, позивачем надіслано на адресу ПАТ "Київоблгаз" лист від 09.12.2014 № 113, відповідно до якого позивач просив відповідача повернути передплату за природний газ у сумі 2 333 066,69 грн.
Сервисы для юристов