Постанова ВГСУ від 24.11.2015 року у справі №910/27696/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 910/27696/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Борденюк Є.М., Кривда Д.С., Могил С.К. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 21.04.2015 у справі № 910/27696/14 господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" дожитлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17"про стягнення 130 678, 57 грн.за участю представників

позивача: Березової І.Г.,

відповідача: Сенчила В.В.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-17" про стягнення 130 678, 57 грн., з яких: 95 578, 18 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 12 677, 06 грн. інфляційних втрат, 2 228, 84 грн. 3% річних, 1 078, 85 грн. пені, 19 115, 64 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 57 735, 16 грн. заборгованості, 659, 78 грн. пені, 8 314, 28 грн. інфляційних втрат, 1 582, 92 грн. 3% річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: "В позові відмовити".

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено місцевим господарським судом, між державним комунальним об'єднанням "Київводоканал" (в подальшому перетворене у відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є позивач) (постачальником) в особі підприємства "Водозбут" та житлово-будівельним кооперативом "Авіатор-17" (абонентом) 19.12.2000 укладено договір № 8762/4-11 на послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами договору постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за такі послуги на умовах, визначених договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994.

Згідно з п. 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

За змістом п. 3.3, якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший засіб обміру використаної води, передбачений Правилами.

Відповідно до п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

На підставі п. 3.6 договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Згідно з п. 3.7 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акта звірки в цей же термін. При не виконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що свої зобов'язання за договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.04.2013 по 30.06.2014 на суму 151 676, 46 грн. виконав належним чином, проте відповідач розрахувався за послуги частково, сплативши 56 098, 28 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факт договірного регулювання з відповідачем відносин щодо постачання холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер. Разом з тим, відповідач зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги з водопостачання холодної води не виконав, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57 735, 16 грн. заборгованості за період з 01.04.2013 по 30.06.2014, а також 659, 78 грн. пені, 8 314, 28 грн. інфляційних втрат, 1 582, 92 грн. 3% річних.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, а встановити арифметично вірний розмір спожитих відповідачем послуг та їх вартість з наявних у матеріалах справи доказів неможливо, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодексу), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог з посиланням на ст.ст. 33, 34 Кодексу, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип повноти оцінки доказів, передбачений ч. 1 ст. 43 Кодексу, означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Водночас суд не позбавлений права запропонувати сторонам подати додаткові докази, а в разі виникнення в цих осіб труднощів за їх клопотанням сприяє у витребуванні таких доказів.

Формально посилаючись на ст. 34 Кодексу та дійшовши висновку, що позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували розмір заборгованості відповідача за спірним договором, суд апеляційної інстанції не врахував, що ст. 34 Кодексу слід застосовувати у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 43 Кодексу та фактично ухилився від витребування у позивача відповідних доказів.