ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2014 року Справа № 914/2264/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Пац В.О., довіреність,
від відповідача: у засідання не прибули,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2014р.
у справі № 914/2264/14 Господарського суду Львівської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго"
про стягнення 1 281 560,43 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 12/388-БО-21 від 03.09.2012р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. (суддя Кидисюк Р.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2014р. (колегія суддів: Орищин Г.В., Галушко Н.А., Марко Р.І.), частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": стягнуто з Міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" на користь позивача 1036052,58 грн. основного боргу, 80905,15 грн. пені, 43279,98 грн. штрафу, 40439,17 грн. 3% річних, 37603,58 грн. інфляційних нарахувань.
Не погодившись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ці судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні штрафу в сумі 43279,98 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2012р. між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/388-БО-21, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами.
У п.п. 5.1 договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п. 7.2 договору).
На виконання умов договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1393052,58 грн. Проте відповідач за поставлений газ розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1036052,58 грн. Крім того, позивач на суму основного боргу нарахував 80905,15 грн. пені, 86559,95 грн. штрафу, 40439,17 грн. 3% річних, 37603,58 грн. інфляційних нарахувань та звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення вказаних коштів.
Зважаючи на приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення основної суми боргу з урахуванням інфляційних та річних, а також пені. Висновки судів у цій частині сторонами не оскаржені.
Водночас щодо вимог про стягнення нарахованої суми штрафу суди першої та апеляційної інстанцій врахували клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Сервисы для юристов