Постанова ВГСУ від 24.10.2016 року у справі №905/1329/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2016 року Справа № 905/1329/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Корнілової Ж.О. розглянувши матеріали касаційноїскаргитовариства з обмеженою відповідальністю "КДМ-5"напостанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2016 та рішення господарського суду Донецької області від 10.06.2016у справі№905/1329/16 господарського суду Донецької областіза позовомприватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" дотовариства з обмеженою відповідальністю "КДМ-5"простягнення 131 286,42грн.за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - Шапошников О.О.

У С Т А Н О В И В:

17.06.2015 між приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КДМ-5" (покупець) було укладено договір №26/УС-41/15-597, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - оплатити і прийняти матеріальні цінності по ціні, у кількості, асортименті і на умовах, визначених в додатках до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.3.1. договору його сума згідно додатку №1 становить 437 761,39грн. без ПДВ. Форма оплати - безготівкова форма платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору визначені умови оплати - повна попередня оплата товару, належного до поставки, протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п.5.1. договору поставка товару здійснюється автотранспортом на умовах FCA м. Сєвєродонецьк самовивозом зі складу постачальника автотранспортом покупця. Завантаження товару на транспортний засіб здійснюється постачальником. Вартість завантаження включена в ціну товару. Датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної на відпуск товару (п.5.2. договору).

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати, відповідно до п.4.2. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,3% від суми прострочення за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з п.6.1. договору останній вступає в силу з дня його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків, врегулювання спірних питань та виконання обов'язків до їх повного закінчення.

Зазначаючи, що покупець у порушення договірних зобов'язань не перерахував попередню оплату у строк, визначений пунктом 4.2. договору, приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" звернулися до суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "КДМ-5" 111 251,36грн. пені, 10 320,36грн. інфляційних втрат, 9 714,70грн. 3% річних, чому передувала відповідна претензія.

10.06.2016 рішенням господарського суду Донецької області (суддя Гринько С.Ю.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ "КДМ-5" на користь ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" пеню у розмірі 55 625,68грн.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

04.08.2016 постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді Стойка О.В., Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, присуджено до стягнення з ТОВ "КДМ-5" на користь ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" 6 656,37грн. 3% річних та 8 107,07грн. інфляційних нарахувань (з перерахунком, здійсненим судом). Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції, що зобов'язання відповідача про внесення у встановлений договором строк передоплати не є грошовим зобов'язанням і виключає підстави для стягнення зазначених сум.

У касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "КДМ-5" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, тому просили скасувати постанову і рішення у справі, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Стверджували, що не проведена передоплата за товар, який ще не поставлений, не може розцінюватись як грошове зобов'язання у розумінні ст.549 ЦК України, ст.231 ГК України, що виключає можливість стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки, як і 3% річних та інфляційних втрат у порядку ст.625 ЦК України.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

Вирішуючи справу по суті, попередні судові інстанції мотивовано виходили з того, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст.193 ГК України учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

За змістом статті 693 ЦК України попередньою визнається часткова або повна оплата товару до його передачі продавцем у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України.

Судами обох інстанцій установлено, та відповідачем не спростовується факт нездійснення ним попередньої оплати товару в строк, визначений пунктом 4.2. договору, а саме - до 27.06.2015 (десятиденний термін з моменту підписання договору).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладені положення діючого законодавства та зміст пунктів 4.2., 7.2. договору №26/УС-41/15-597, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про те, що позивач правомірно нарахував пеню за період прострочення на підставі відповідних умов договору. Разом із тим, місцевий суд, з урахуванням заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, узявши до уваги фінансовий стан останнього у зв'язку з перебуванням на території проведення АТО, застосувавши п.3 ст.83 ГПК України, визнав зазначені обставини винятковими, та виходячи з ненадання позивачем доказів у підтвердження наявності збитків, обгрунтовано зменшив розмір пені на 50%, присудивши до стягнення 55 625,68грн.

Відхиляючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд правильно виходив із того, що умова про попередню оплату є умовою про момент платежу, що передує терміну передачі товару і не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України. Виходячи з чого, обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 9 714,70грн. інфляційних втрат, та 9 714,70грн. 3% річних за відсутності правових підстав для застосування положень ст.625 ЦК України.