Постанова ВГСУ від 24.09.2014 року у справі №904/2431/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 904/2431/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/2431/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Нікопольського комунального підприємства "НІКОПОЛЬТЕПЛОЕНЕРГО" простягнення 4 352 223, 04 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаБернацька О.В.- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 3 967 731, 72 грн. основного боргу, 252 871, 14 грн. пені, 87 392, 71 грн. 3 % річних , 44 227, 47 грн. інфляційних втрат та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2014 (суддя Кармазіна Л.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 (головуючий Сизько І.А., судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) у справі № 904/2431/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 967 731 грн. 72 коп. - основного боргу, 176 806 грн. 71 коп. - пені, суму 44 227 грн. 47 коп. - інфляційних втрат, 87 392 грн. 71 коп. - 3 % річних та 73 080 грн. 00 коп. - судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись частково із зазначеними судовими рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені на 75 774, 31 грн. В цій частині касатор просить суд прийняти нове рішення про задоволення позову.

Нікопольське комунальне підприємство "Нікопольтеплоенерго" не скористалось правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується і не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем; позивачем) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (покупцем; відповідачем) укладено договір №13/2300-ТЕ-3 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (а.с.9-14)

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, протягом січня - квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року позивач поставив відповідачу природний газ обсягом 3 620, 56 тис. куб. м. на загальну суму 4 740 037, 16 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками (а.с.15-21).

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, за посиланням позивача, не повністю розрахувався за отриманий природний газ, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

У відзиві на позовну заяву (а.с.61-62) відповідач визнав заборгованість перед позивачем на суму 3 967 731, 72 грн., і послався на скрутне фінансове становище та неприбутковість підприємства, у зв'язку з чим, просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 70 %.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач сплатив позивачу 772 305, 44 грн., в рахунок погашення основного боргу за отриманий природний газ. При цьому, фактична заборгованість відповідача на час вирішення спору місцевим господарським судом склала 3 967 731, 72 грн., що не заперечується відповідачем.

Зазначені обставини в установленому законом порядку не спростовані.

З урахуванням наведених обставин, рішеннями судів попередніх інстанцій позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму основного боргу, 44 227, 47 грн. інфляційних втрат, 87 392, 71 грн. 3 % річних та судові витрати.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.

Підставою для часткового задоволення позову в частині стягнення пені став висновок судів попередніх інстанцій про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого природного газу. За розрахунками судів, у позивача виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 57 753, 00 грн. (за лютий 2013 року) та 660, 80 грн. (за квітень 2013 року).

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно пункту третього статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 3.17.4. своєї постанови "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наведеного випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.