ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2014 року Справа № 910/25121/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2014у справі№ 910/25121/13 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"докомунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва"проспонукання укласти договірза участю представників сторін:
від позивача: Надьожа В.В., дов. від 24.05.2014
від відповідача: Кузора В.В., дов. від 02.01.2014
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до господарського суду з позовом до комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва" про визнання договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду укладеним між сторонами на строк 2 роки 364 днів на умовах направленого 04.12.2013 позивачем відповідачу проекту договору.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач не виконав волю власника майна, а саме: рішення Київської міської ради № 67/1122 від 19.02.2009 та не переуклав з позивачем договір оренди строком на 2 роки 364 дні щодо нежилого приміщення, загальною площею 53 м.кв. по вул. П. Запорожця, 26 у м. Києві, яке використовується позивачем під аптечний пункт.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2014 (суддя Борисенко І.І.) в позові відмовлено повністю.
При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення Київської міської ради № 67/1122 від 19.02.2009, яким позивачу надано дозвіл на переукладення договору оренди з відповідачем строком на 2 роки 364 дні щодо аптечного пункту, площею 53 кв.м. за адресою: вул. П Запорожця, 26 в м. Києві, стосувалося виключно можливості переукласти договір оренди, якою позивач не скористався та у відповідності до рішення Київської міської ради договір не уклав. Крім того, позивач не надав доказів того, що він відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011, бажав укласти договір оренди та надав документи згідно з переліком, наведеним у додатку 2 до цього Положення, відповідному орендодавцю для розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 (колегія суддів у складі: Куксов В.В. - головуючий, Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) апеляційну скаргу ТОВ "Діамед" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2014 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права в частині оцінки доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 06.04.2006 між поліклінікою № 1 Дніпровського району м. Києва, яку згідно рішення Київської міської ради № 733/6969 від 01.12.2011 було реорганізовано шляхом перетворення в комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Дніпровського району м. Києва" (орендодавець відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" (орендар, позивач) укладено договір оренди приміщення №1894/8.
Пунктом 1 договору встановлено, що відповідач на підставі Рішення Київської міської ради №214/3305 від 16.03.2006 передає, а позивач приймає в орендне користування нежиле приміщення (будинок) і майно для використання під аптечний пункт по вул. П. Запорожця, 26 у м. Києві, загальною площею 53,00 кв.м протягом трьох днів з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 10 договору він вступає в силу після реєстрації його в Головному управлінні охорони здоров'я та медичного забезпечення КМДА, та підписання сторонами тексту договору. Термін дії договору встановлюється сторонами до 05.04.2007, після закінчення якого орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право за інших рівних умов, на продовження договору на новий термін.
Рішенням Київської міської ради № 67/1122 від 19.02.2009 позивачу надано дозвіл на переукладення договору оренди з відповідачем строком на 2 роки 364 дні щодо аптечного пункту, площею 53, 00 кв.м., що знаходиться на першому поверсі за адресою: вул. П. Запорожця, 26, Дніпровський район м. Київ.
Зазначене рішення Київської міської ради стосувалося виключно можливості переукласти договір оренди, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій. Однак, позивач даною можливістю не скористався та у відповідності до рішення Київської міської ради договір не уклав.
Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі № 5011-4/14177-2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013, скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2012 та задоволено позов комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1 Дніпровського району м. Києва"; зобов'язано TОB "Діамед" звільнити приміщення загальною площею 53 кв.м. за адресою: 02660, м. Київ, вул. П. Запорожця, 26.
Зазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 у справі № 5011-4/14177-2012 встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням вжити заходів до впорядкування орендних відносин у зв'язку із закінченням 05.04.2008 терміну дії договору оренди від 06.04.2006, на підтвердження чого надав суду апеляційної інстанції до матеріалів справи оригінали листів з доказами їх направлення на адресу відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, рішенням Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011 затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яким визначено порядок передачі майна в оренду.
Пунктом 5 Положення передбачено, що рішення про передачу майна територіальної громади міста Києва, прийняті Київською міською радою, але не виконані на момент набрання чинності вищезазначеного рішення підлягають виконанню до Положення.
Однак, як вірно встановлено судами, з 06.04.2008 сторони у справі в орендно-правових відносинах не перебували, докази укладення між сторонами правочинів щодо оренди приміщення загальною площею 53 кв.м. за адресою: 02660, м. Київ, вул. П.Запорожця, 26 в матеріалах справи відсутні.
Разом з цим, не містять матеріали справи і доказів, які б свідчили про намір позивача укласти договір оренди зазначеного майна у відповідності до вимог Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, в т.ч. відсутні докази надання позивачем для розгляду відповідному орендодавцю документів згідно з наведеним в додатку 2 до цього Положення переліком.
Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку статті 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.
Сервисы для юристов