ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2014 року Справа № 5023/1346/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.,суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.04.14
у справі№ 5023/1346/12господарського судуХарківської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території"простягнення сумиза участю представників від:позивачаПодшебякіна О.М. (дов. від 30.12.13)відповідачаРадигін Є.С. (дов. від 01.01.14)
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.03.14 (суддя Лаврова Л.С.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пелипенко Н.М., суддів: Бондаренко В.П., Івакіної В.О.) заява відповідача про відстрочку виконання рішення суду від 26.02.13 у даній справі задоволена частково, надана відстрочка виконання рішення до 01.12.14.
Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в задоволенні заяви про надання відстрочки відмовити, посилаючись на те, що відповідачу судом вже двічі надавалася відстрочка, але він не вжив заходів до виконання рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.13 по даній справі, залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.13 та Вищого господарського суду України від 20.11.13, з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість в сумі 12473219,97 грн. та судовий збір 49956,53 грн. Відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців, починаючи з 26.02.13. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.13 відповідачу повторно надавалася відстрочка виконання рішення до 20.02.14.
Ухвалою від 12.03.14, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.14, з якою не погоджується позивач та оскаржує її в касаційному порядку, надана відстрочка виконання рішення до 01.12.14.
Надаючи відстрочку виконання рішення, суди виходили з того, що має місце неможливість виконання боржником своїх зобов'язань в зв'язку зі скрутним матеріальним станом, визнавши наведені заявником обставини винятковими, оскільки всі вони в сукупності носять не систематичний характер, а є виключенням у даному виді правовідносин. Відповідач є комунальним підприємством, яке створене для задоволення потреб споживачів у тому числі населення та державних органів в теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання. Підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг, тому постачає теплову енергію по вартості, нижчій її собівартості.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки склалася ситуація, що відповідач не розрахувався по своїх зобов'язаннях за договором 2009 року, при цьому йому вже двічі надавалася відстрочка, протягом якої він не вжив заходів до виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
За змістом ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.
В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, не своєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди не врахували міжнародно-правові норми захисту порушених прав та вимоги національного законодавства, що є підставою для скасування судових актів попередніх інстанцій та відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Сервисы для юристов