Постанова ВГСУ від 24.07.2014 року у справі №13/64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року Справа № 13/64

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 рокуу справі№ 13/64господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рада-2"простягнення 325 286, 67 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Гаркавенко С.В. дов. № 91/2013/11/28-3 від 28.11.2013 року,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - ПАТ "Київенерго") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рада-2" (далі за текстом - ТОВ "Рада-2" про стягнення 325 286, 67 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2014 року у справі № 13/64 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Рада 2" на користь ПАТ "Київенерго" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 112 469, 99 грн., три відсотка річних у розмірі - 8 925, 31 грн., інфляційні втрати у розмірі - 54 890, 55 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Рада-2" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило змінити рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року і відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення59 022, 46 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року у справі № 13/64 апеляційну скаргу ТОВ "Рада-2" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2014 року у справі № 13/64, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст.125 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 47, 35, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.09.2001 року акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ТОВ "Рада-2" уклали договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 7560193, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Положеннями п. п. 2.3.2., 8.4. вищевказаного Договору сторони погодили, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно п. п. 2, 3 додатку 4 до Договору відповідач зобов'язаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за передній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повернути у РВТ). Відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що відповідач умови Договору належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.02.2004 року по 01.07.2009 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 195 768, 95 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Крім того, за період з 01.09.2006 року по 01.05.2009 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, у розмірі - 261 470, 81 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі - 139 000, 82 грн., що підтверджується, довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що за розрахунком позивача заборгованість відповідача складала 122 469, 99 грн. без врахування 10 000 грн., сплачених 29.03.2010 року.

Так, позивач стверджував, що ці кошти були зараховані за період з 01.05.2009 року по 01.10.2010 року, що відображено в рішенні господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року № 37/532.

Судам попередніх інстанцій, з врахуванням рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року № 37/532, встановили, що в останньому не зазначено про зарахування платежу від 29.03.2010 року у розмірі 10 000 грн.

Крім того, місцевим господарським судом досліджено Довідку про надходження коштів за спожиту теплоенергію відповідачем за період з вересня 2006 року по грудень 2013 року та встановлено, що позивачем не було вирахувано за спірний період оплату, яка була здійснена відповідачем 29.03.2010 року у розмірі - 10 000 грн. Згідно вказаної Довідки платіж від 29.03.2010 року здійснено за теплову енергію за грудень 2008 року, а відтак доводи позивача є безпідставним та недоведеним.

В свою чергу відповідач вважав, що позивачем не було зараховано платежі у розмірі 4 500 грн. за грудень 2008 року та 54 522 грн. 46 коп. без призначення платежу.