Постанова ВГСУ від 24.06.2015 року у справі №912/3438/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 912/3438/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційних скаргкомунального підприємства "Власівські мережі" та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р.у справі господарського суду№912/3438/14 Кіровоградської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Власівські мережі"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 155 240,56 грн. Смакота Н.І. дов. № 14-38 від 18.04.2014 не з'явивсяВ С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до комунального підприємства "Власівські мережі" про стягнення з відповідача на користь позивача за договором купівлі-продажу природного газу №13/3368-ТЕ-18 від 31.01.2013 грошової суми у розмірі 155240,56грн., з яких 5677,25грн. інфляційних втрат, 26752,36грн. 3% річних, 122810,95грн. пені.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2014р. (суддя Кабакова В.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з КП "Власівські мережі" Власівської селищної ради на користь ПАТ "Національна акціонерна компанії "Нафтогаз України" 26408,78грн. 3% річних, 2883,62грн. збитків від інфляції, 36427,96грн. пені, а також 3014,38 грн. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Суд першої інстанції скористався правом, наданим ст.233 ГК України і п.3 ст.83 ГПК України та зменшив пеню на 70%.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, комунальне підприємство "Власівські мережі" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просило скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення в частині відмови у стягненні 86382,99грн. пені та в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з комунального підприємства "Власівські мережі" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" пеню в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2015 (судді Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., Іванов О.Г.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 25.12.2014 скасовано в частині стягнення 36427,96грн. пені та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким змінено розмір стягуваної пені, а саме на підставі ст.233 ГК і п.3 ст.83 ГПК України розмір пені зменшено на 50%, і стягнуто пеню в сумі 60713,28грн.

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, комунальне підприємство "Власівські мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, а також скасувати Ухвалу Дніпропетровського апеляційного суду від 05.02.2015, якою поновлено ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строку для подання апеляційної скарги та призначено справу до розгляду.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 61405,48грн., звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині відмови задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 61405,48грн. та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а касаційна скарга КП "Власівські мережі" підлягає задоволенню частково.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КП "Власівські мережі" (Покупець) 31.01.2013 укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13/3368-ТЕ-18, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Розділом 2 Договору, сторони узгодили помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013 року, та порядок його зміни.

Згідно із п.11.1 Договору Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Зі ст.12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вбачається, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

На виконання умов Договору №13/3368-ТЕ-18 позивач поставив відповідачеві протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року природний газ на загальну суму 3077901,67грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за спожитий у січні-квітні 2013 року від 30.09.2013р., у жовтні 2013 року - від 31.10.2013р., у листопаді 2013 року - від 30.11.2013р., у грудні 2013 року - від 31.12.2013р., в яких визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість. Акти підписано без зауважень постачальником, покупцем, а також газорозподільною організацією.

Відповідач КП "Власівські мережі" за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі, однак несвоєчасно, з порушенням строків, передбачених Договором, у зв'язку з чим позивач ПАТ "Нафтогаз України" звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% відсотків річних.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно виходили з того, що відповідно до ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Також договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.2 ст.714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст.ст.662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України передбачають, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач був зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

Відповідно до п.3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.