ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2015 року Справа № 911/4652/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полянського А.Г.,
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 рокуу справі Господарського суду№ 911/4652/14 Київської області за позовомприватного акціонерного товариства "Київспецтранс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд"простягнення 148984,68 грн. за участю представників сторін:
позивача - Булавіна А.М. дов. від 07.05.2015 р.,
відповідача - Іщенко Д.Ю. дов. від 16.12.2014 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.12.2014 р. (суддя - Кошик А.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" на користь Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" 117 920 гривень - сума основної заборгованості, 20 035 гривень 12 копійок - інфляційних нарахувань, 11 029 гривень 56 копійок - 3% річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" в доход Державного бюджету 2 979 гривень 70 копійок судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 р. (судді - Тищенко О.В., Іоннікова І.А. ,Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2014 р. залишено без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тера Буд" (Замовник) та Приватним акціонерним товариство "Київспецтранс" (Приймальник) укладено Договір № Кт-0000012 на приймання ґрунту, згідно п 1.1. сторони погодили, що приймальник зобов'язується прийняти у замовника непридатний для будівництва земляний ґрунт у кількості 6250,0 кубічних метрів, а замовник зобов'язується сплатити приймальнику грошові кошти за приймання земельного ґрунту.
Згідно п. 2.6. Договору № Кт-0000012 на приймання ґрунту визначено, що оформлення сторонами наданих послуг здійснюється Актами здачі-приймання наданих послуг, в яких вказується фактична вартість наданих приймальником послуг - в гривнях, а також фактичний обсяг прийнятих у замовника відходів - у метрах кубічних.
Згідно до Актів здачі-приймання робіт № Кт-0002057, № Кт-0003285 та № Кт-0003758, Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" виконало роботи, на виконання умов Договору № 0000012 на приймання ґрунту, на загальну суму 157 920 гривень
Відповідно до п. 2.3 замовник зобов'язується повністю сплатити приймальнику вартість приймання земляного ґрунту, що вказана в рахунку-фактурі, протягом 15 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок приймальника, вказаний в даному Договорі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Суди правильно визначили, що позивачем на виконання умов договору поставки № Кт-0000012 від 20.05.2011 року поставлено відповідачу товар, зокрема, на суму 157 920,02 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт та виставленими рахунками-фактурами.
Враховуючи фактичні обставини справи, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині сплати відповідачем основної суми боргу.
Колегія суду касаційної інстанції не погоджується з висновками судів щодо стягнення з відповідача суми 20 035 гривень 12 копійок - інфляційних нарахувань, 11 029 гривень 56 копійок - 3% річних, з огляду на наступне.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сервисы для юристов