ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року Справа № 925/1191/13 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стропува Україна", м.Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014
зі справи № 925/1191/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стропува Україна", м.Київ (далі - Товариство)
до приватного підприємства "Ханест", с.Дзензелівка, Маньківський район, Черкаська область (далі - Підприємство)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, с.Дзензелівка, Маньківський район, Черкаська область
про захист прав інтелектуальної власності.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Дроздович О.С.;
відповідача - Крикун О.А.;
третьої особи - не з'явилась.
ВСТАНОВИВ:
У липні 2013 року Товариство звернулося з позовом до Підприємства, згідно з яким, уточнивши свої вимоги, просило заборонити останньому використовувати винахід за патентом № НОМЕР_1 та корисну модель за деклараційним патентом № НОМЕР_3 під час виготовлення продукту, а саме твердопаливного котла тривалого горіння "ІНФОРМАЦІЯ_1" (котел твердопаливний водяний стальний серії ІНФОРМАЦІЯ_1), а також заборонити застосовувати цей продукт, пропонувати його для продажу, в тому числі через Інтернет, вводити його в цивільний оборот на території України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 було залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.09.2013 у справі № 925/1191/13 (суддя Швидкий В.А.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Копитова О.С. - головуючий, судді Гарник Л.Л. і Разіна Т.І.), у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 23.09.2013, постанову апеляційного господарського суду від 11.03.2014 і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій вимог чинного законодавства, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами, 10.07.2012 ОСОБА_6 (Литва) (ліцензіар), який є власником виключних прав інтелектуальної власності на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_2" за патентом України на винахід № НОМЕР_1, та Товариством (ліцензіат) було укладено ліцензійну угоду (далі-Угода), згідно з розділом 2 якої її предметом є умови надання виключного права (виключна ліцензія) на використання винаходу "ІНФОРМАЦІЯ_2" за патентом на території України.
Пунктом 3.1 Угоди визначено, що її об'єктом є виключна ліцензія на право використання винаходу "ІНФОРМАЦІЯ_2" за патентом, який ліцензіар надає ліцензіату на строк дії Угоди за винагороду, що сплачує ліцензіат.
10.07.2012 правовласником ОСОБА_7 "ІНФОРМАЦІЯ_3" (LT) (ліцензіар) та Товариством (ліцензіат) було укладено ліцензійну угоду (далі-Ліцензійна угода), згідно з пунктом 1 якої ліцензіар є власником виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель "ІНФОРМАЦІЯ_2" за деклараційним патентом України НОМЕР_3.
Відповідно до розділів 2 і 3 Ліцензійної угоди її предметом є умови надання виключного права (виняткова ліцензія) на використання корисної моделі, захищеної патентом на території України. Ця угода є домовленістю між сторонами щодо наявності предмета угоди і анулює будь-які попередні або одночасні усні домовленості або розуміння сторін. Об'єктом Ліцензійної угоди є виключна ліцензія на право використання корисної моделі, захищеної патентом, який ліцензіар надає ліцензіату на строк дії цієї угоди за винагороду, яку сплачує ліцензіат. При цьому ліцензіату надається право на виготовлення, пропонування для продажу, використання чи зберігання, тобто введення в господарський оборот із зазначеною метою продукту із застосуванням запатентованої корисної моделі, та/або спеціального продукту (зокрема, з використанням, якщо виникне необхідність, спеціального обладнання, комплектуючих вузлів, деталей та сировини, які використовує ліцензіар на території).
Судами також встановлено, що Товариство здійснює виробництво котлів центрального опалення на твердому паливі ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідності до ТУ У 25.2-38261875-001:2012.
Звертаючись з позовом до суду, Товариство вказувало на те, що на порушення вимог ст.ст. 462, 463, 464 Цивільного кодексу України, ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" Підприємство здійснює виробництво та продаж твердопаливних котлів тривалого горіння "ІНФОРМАЦІЯ_1" із застосуванням всіх ознак незалежного пункту формули запатентованого винаходу за патентом НОМЕР_1 та деклараційним патентом України на корисну модель НОМЕР_3, а також здійснює застосування такого продукту, пропонування його для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що він виготовляє та реалізує котли твердопаливні водяні, сталеві "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі патенту на корисну модель № НОМЕР_2 - котел твердопаливний водогрійний, зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі, що належить як одному із власників засновнику Підпримєства ОСОБА_8
При цьому відповідач зазначав про те, що формули корисної моделі, наведеної Товариством, мають відмінності з формулою корисної моделі відповідно до патенту НОМЕР_2.
Сервисы для юристов