Постанова ВГСУ від 24.06.2014 року у справі №913/3221/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 913/3221/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Запорощенка М.Д.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. та рішення господарського суду Луганської області від 27.01.2014р. в частині припинення провадження щодо стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 200,0 грн. по справі №913/3221/13 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області до Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонецьке АТП-10920" про стягнення 4 434,56 грн., -

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Сєвєродонєцьке АТП-10920" і просило стягнути з останнього 4434,56 грн. боргу по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком №1 працівникам товариства за вересень-жовтень 2013 року.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на здійснення ним у грудні 2013 року часткової оплати боргу за спірний період у сумі 200,0 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.01.2014р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.03.2014р., позов задоволено частково: стягнуто з відповідача витрати на виплату та доставку пенсій у сумі 4234,56 грн. В частині стягнення витрат на виплату і доставку пенсій у сумі 200,0 грн. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині припинення провадження у справі щодо стягнення витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 200,0 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Необхідність відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачена Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а процедура відшкодування - Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004р. №64/8663.

Главою 6 Інструкції врегульовано порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пунктом 6.5 Інструкції передбачено, що розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Пунктом 6.9 Інструкції передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Згідно з п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період. Враховуючи вимоги чинного законодавства, з моменту отримання підприємством розрахунків вони є узгодженими і обов'язковими для виконання, тобто підлягають сплаті в розмірі, зазначеному органом Пенсійного фонду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в провадженні господарського суду Луганської області знаходиться справа №13/13б/2011 про банкрутство відповідача - ВАТ "Сєвєродонецьке АТП-10920". Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.02.2012р. введено процедуру санації, яка триває до тепер.

У вересні-жовтні 2013р. позивачем пред'явлені відповідачу рахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто за списком №1. Згідно розрахунків позивача сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за обліковий період складає 4434,56 грн.

Не сплата вказаних рахунків стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

В частині задоволення позову рішення суду першої інстанції ґрунтується на положеннях ст.ст.1, 2, 26 Закону України "Про збір на обов'язкове державне страхування", ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пунктів 6.1, 6.4., 6.5, 6.8., 6.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, та мотивовано не сплатою відповідачем пред'явлених йому позивачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто за списком №1.

Припиняючи на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення з відповідача 200,0 грн. боргу, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені кошти були сплачені відповідачем платіжними дорученнями №№381, 382 від 13.12.2013р., тобто після порушення провадження у даній справі.

Одночасно суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відхилив доводи позивача про зарахування сплачених відповідачем грошових коштів у розмірі 200,0 грн. в погашення заборгованості за попередній період травень-червень 2008р., пославшись на те, що оскільки відповідач знаходиться в процедурі санації, то позивач безпідставно врахував здійснені відповідачем поточні платежі, як погашення заборгованості за більш ранні періоди, яка виникла до порушення провадження у справі про банкрутство і є конкурсною.

З таким висновком попередніх судів позивач не погодився, у зв'язку з чим звернувся з касаційною скаргою, в якій наполягає на правомірності зарахування ним сплачених відповідачем 200,0 грн. в рахунок заборгованості, яка виникла у попередній період, посилаючись, при цьому, на пункт 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яким передбачено, що у разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює оплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

Однак, колегія суддів наведені у касаційній скарзі доводи відхиляє і погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про їх безпідставність з огляду на таке.

Відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які в даному випадку є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством, з моменту введення процедури санації розпорядження майном боржника відбувається в порядку, визначеному планом санації, який містить відповідні заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та виконання якого забезпечує фінансове оздоровлення боржника, запобігає визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.

Тому розрахунки відповідача, що знаходиться в процедурі банкрутства, з його кредиторами, повинні здійснюватися виключно в порядку, встановленому вказаним спеціальним законом.

Згідно пункту 12 статті 21 Закону, розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, в порядку черговості, установленому статтею 31 цього Закону.