Постанова ВГСУ від 24.06.2014 року у справі №912/1668/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 912/1668/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: тов "Компані "ГІДРОС" розглянув касаційну скаргу Ковальчук С.М. товариства з обмеженою відповідальністю "Компані "ГІДРОС" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 березня 2014 рокуу справі№ 912/1668/13 господарського суду Кіровоградської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Компані "ГІДРОС"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення - теплові енергетичні системи"проприпинення дії договору та стягнення 399 705, 42 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2013 року (суддя Шевчук О.Б.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано відсутністю підстав для розірвання спірного договору та недоведеністю позивачем факту поставки продукції за договором №1705/1 від 17.05.2013 року.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 р. (судді: Верхогляд Т.А., Білецька Л.М., Тищик І.В.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2013 р. залишено без зміни.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компані "ГІДРОС" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 599, 612, 625, 638, 692 ЦК України ст.ст. 175, 179 ГК України та процесуального права, а саме: ст.ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних збитків задовольнити у повному обсязі.

Скаржник вважає безпідставним висновок господарського суду про недоведеність факту отримання відповідачем товару на вказану у позові суму, ствержує, що підтвердженням факту отримання відповідачем товару згідно договору поставки обладнання є товарно-транспортні накладні ТОВ «Нова Пошта» з відміткою отримання вантажу, директором Відповідача Сачівкіним О.О.; товарно-транспортні накладні заводу виробника, з відміткою доставки товару на адресу Відповідача. Крім того, Відповідачем після отримання продукції зазначеної у Специфікації №1 від 17.05.13 та Специфікації №02 від 17.07.13, направлялась на адресу Позивача оригінали довіреностей виданих директору Відповідача Сачівкіну О.О., на зворотній стороні яких, вказувалось найменування продукції яку належить отримати та видаткові накладні з печаткою підприємства але без підпису уповноваженої особи. Оригінали довіреностей містять підпис директора ТОВ «РАО-ТЕС» Сачівкіна 0.0. які складені на бланках суворої звітності, у яких зазначений перелік продукції та номери саме тих рахунків фактур, за якими здійснювалось постачання продукції та скріплені печаткою підприємства, що підтверджує його отримання у відповідності до супровідних документів.

Скаржник не погоджується з висновком суду про неуклдаення договору, оскільки доводить, що направлення ним рахунку-фактури від 17 липня 2013 року за № 629, який є невід 'ємною частиною договору поставки, і містить всі його істотні умови, який поміж іншого посилається на рахунок-фактуру як документ відповідно до якого визначається насосне обладнання та комплектуючі, а так само вчинення з боку відповідача дій, які свідчать про схвалення умов, викладених в рахунку-фактурі, шляхом проведення попередньої оплати за поставлення товарів згідно цього рахунку, свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, необхідних для чинності в цій частині договору поставки від 17 травня 2013 року за М 1705/1 та підтверджує його укладання.

Скаржник вважає необґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про не доведеність обставин виконання ним свого обов'язку за договором № 1705/1 про постачання відповідачу насосного обладнання та його комплектуючих згідно специфікацій в строки та в порядку, передбаченому договором, оскільки такі суперечать дійсним фактичним обставинам справи, які не досліджено в сукупності.

Вищий господарський суд України, вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних постанові та рішенні, встановленим по справі фактичним обставинам та наявним у справі доказам, приходить до висновку про те, що судові акти судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що між ТОВ "Компанія "ГІДРОС" (позивач) та ТОВ "РАО-ТЕС" (відповідач) укладено договір поставки обладнання №1705/1 від 17.05.2013 року.

За умовами договору позивач зобов'язується в строки та на умовах, викладених в договорі, поставити та передати у власність відповідача насосне обладнання та комплектуючі вироби (продукцію) у відповідності з рахунками-фактурами, специфікаціями та видатковими накладними, які являтимуть собою невід'ємну частину цього договору, а відповідач зобов'язується своєчасно прийняти продукцію та оплатити її вартість, вказану в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п.1.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за продукцію в строки та в розмірі, вказаному в рахунках-фактурах, специфікаціях постачальника. Датою оплати є день зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Продукція постачається покупцю на умовах попередньої оплати або з відстроченням платежу, про що вказується покупцем в замовленні на продукцію та підтверджується постачальником в рахунках-фактурах, специфікаціях (п.4.2. Договору).

Сторонами погоджено, що моментом передачі продукції вони вважають підписання уповноваженою особою відповідача видаткової накладної на підставі довіреності. (пункт 5.3. договору).

Відповідно до п.10.1. договору, отримання продукції відповідачем здійснюється по видатковим накладним, оформленим позивачем на підставі довіреності покупця. Підпис відповідача у видаткових накладних є підставою вважати, що відповідач отримав відповідну продукцію по кількості, якості та комплектності і ризик втрати продукції переходить до відповідача.

17.05.2013 року сторонами укладений додаток до договору №1 специфікація №1 від 17.05.2013 року, згідно до якого позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов'язується прийняти та сплатити її.

Загальна вартість продукції по специфікації №01 складає 280 120 грн. 00 коп. Графік покриття заборгованості наступний: 03.06.2013 має бути сплачено покупцем 35000,00 грн., 09.09.2013 - 20000,00 грн., 29.10.2013 - 20000 грн., 29.11.2013 - 80000 грн., 26.12.2013 - 125000 грн.(п.1.2.3. додатку до договору №1).

17.07.2013 року сторонами підписано додаток №2 до договору поставки обладнання №1705/1 від 17.05.2013 року - специфікація №02, в якій зазначено, що позивач зобов'язується в оговорені строки передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти продукцію та сплатити її вартість у розмірі 201 786 грн. 00 коп. Умовами оплати є авансовий платіж в розмірі 65 000 грн. 00 коп. Вищевказана специфікація №2 скріплена печатками сторін, однак не підписана зі сторони ТОВ "РАО-ТЕС".

Судом також встановлено, що на виконання умов договору як передоплату відповідач сплатив на користь позивача 95120,00 грн.

Доводячи отримання відповідачем товару на загальну суму 481 906,00 грн, позивач посилався на видаткові накладні та довіреності.

Відмовляючи в позові господарські суди першої та апеляційної інстанцій визнали не підтвердженим факт отримання відповідачем товару, оскільки зазначені позивачем докази не відповідають вимогам, погодженим обома сторонами в п.п.5.3 та 10.1 договору поставки, а саме не містять підпису уповноваженої особи покупця на видатковій накладній; наявність особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції вимагають і положення п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; надані позивачем товарно-транспортні накладні, що підтверджують відправку товару через ТОВ "Нова пошта" отримувачу Сачівкіну О.О., належним та допустимим доказом отримання товару відповідачем не являються; відомості податкового органу, копії податкових накладних, надані до позову, в розумінні погоджених сторонами положень договору також не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості за отриманий товар.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками про відмову в позові з мотивів недоведення факту отримання відповідачем товару та вважає, що вони не віповідають нормам матеріального права, враховуючи наступне.

Спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а отже до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем товару за договором, з підтвердженням цього відповідними документами.

Виходячи з умов договору, положень статей 655, 712 Цивільного кодексу України, між сторонами склалися відносини, що виникають з договорів поставки, які є різновидом договору купівлі-продажу, відносини за якими регулюються параграфом 3 розділу 3 Цивільного кодексу України і загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання і договори.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України договір поставки є окремим видом договору купівлі-продажу, і положення регулюють правовідносини за договором купівлі-продажу застосовуються до договору поставки.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.