ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року Справа № 905/6985/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаНіколенко І.В. - довіреність від 03.01.2014 р.відповідачаЧуйко М.Г. - довіреність від 07.12.2013 р.третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги - Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" - Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс"на постановувід 19.03.2014 р. Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/6985/13 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехмонтаж № 560"третя особаПублічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат"прозобов'язання повернути майно вартістю 377 333,00 грн. за договором субпідряду від 20.06.2007 р.
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2013 р. ТОВ ПБП "Азвоінтекс" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ "Сантехмонтаж № 560" про зобов'язання відповідача повернути майно у кількості 57 одиниць загальною вартістю 377 333,00 грн., перелік якого позивачем наведено у позовній заяві, посилаючись на приписи статей 840, 841 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору субпідряду № 522/2007-187 від 20.06.2007 р., позивачем відповідно пункту 7.2.2 безоплатно були передані відповідачу матеріали, залишки яких повертаються субпідрядником по закінченню робіт на склад позивача, проте, відповідачем вимога про повернення залишків матеріалів, направлена 13.08.2013 р., виконана не була, матеріали загальною вартістю 377 333,00 грн. не повернуті, що стало підставою для звернення до суду.
Позивач також вказував на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2013 р. у справі № 905/2366/13 встановлено низку обставин та фактів стосовно неповернення відповідачем матеріалів.
У відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього ТОВ "Сантехмонтаж № 560" просило відмовити у задоволенні вимог позивача вказуючи на те, що позивачем не доведено за допомогою належних доказів факту неповернення йому матеріалів та перебування цих матеріалів у відповідача, як й не доведено позивачем його право власності на вказані матеріали, а відтак і право на звернення до суду з таким позовом.
Надані позивачем накладні та довіреності, на думку відповідача, не можуть доводити обґрунтованість вимог позивача, оскільки не містять всіх реквізитів первинних документів, як-то номеру договору, що не дає можливості довести приналежність їх до спірного договору, а надані довіреності не є первинними документами і не підтверджують факт передачі майна, що підтверджується позицією Вищого господарського суду України викладену, зокрема, у постановах від 18.02.2010 р. № 22/34, від 23.07.2012 р. № 28/199, № 6/5005/15514/2011.
Крім того, ТОВ "Сантехмонтаж № 560" вказувало на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки роботи за договором, укладеним між сторонами, були закінчені у лютому 2010 року, про що свідчить останній акт виконаних робіт за формою КБ2 та довідка про вартість виконаних робіт КБ3, в яких наведений перелік використаних матеріалів та які підписані сторонами без зауважень, тобто строк звернення до суду закінчився.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.10.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ "Алчевський металургійний комбінат".
У поясненнях на позовну заяву ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" вказувало на те, що для виконання договору № 027/1-795, укладеного 29.03.2007 р. Комбінатом з замовником капітального будівництва - ЗАТ "Екоенергія", ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" залучив для виконання будівельних та монтажних робіт спеціалізовані організації, зокрема - ТОВ ПБП "Азвоінтекс", з яким уклав договір підряду від 15.05.2007 р. № 027/1-1193 та згідно наказів на відпуск матеріалів передав ТОВ ПБП "Азвоінтекс" матеріали та обладнання, залишки яких Комбінату на виконання умов договору, повернуті не були. Приймально - здавальний про використання вказаного у позовній заяві майна Комбінату не надався, і до часу звернення позивача до суду у бухгалтерському обліку Комбінату рахується як видане позивачу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.12.2013 р. (суддя Осадча А.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, зобов'язано ТОВ "Сантехмонтаж № 560" повернути ТОВ ПБТ "Азовінтекс" майно у кількості 57 одиниць на суму 377333,00грн. за переліком, наведеним судом у резолютивній частині судового рішення (том 1 а.с. 246-251).
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Донецької області від 12.08.2013 р. у справі № 905/2366/13 встановлено, що позивачем передавались, а представником відповідача, на підставі довіреностей, отримувались матеріальні цінності (обладнання), що підтверджується відповідними накладними, однак, зобов'язання за договором відповідачем не були виконані повністю, невикористане обладнання, яке отримано за накладними безоплатно, не повернуто.
Судом першої інстанції були відхилені доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності з посиланням на те, що право позивача на звернення до відповідача з вимогою про повернення залишків невикористаних матеріалів на підставі частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України виникло у позивача після закінчення робіт за договором, що підтверджується актом готовності об'єкту до експлуатації від 15.04.2013 р., так як спільний акт про завершення робіт сторонами не підписувався, тобто з огляду на приписи частини 5 статті 261 вказаного Кодексу, перебіг строку позовної давності розпочався з 15.04.2013 р.
Крім того, судом першої інстанції не були прийняті до уваги посилання відповідача на те, що позивач не є власником спірних матеріалів, оскільки підставою позову є договір субпідряду, та саме у зв'язку з порушенням його умов і виник даний спір, отже, з огляду на встановлений факт передання матеріалів генпідрядником субпідряднику в межах договору субпідряду, зобов'язання відповідача повернути майно позивачу ґрунтується саме на договорі і у цьому разі, до предмету доказування не входять обставини, пов'язані із правом власності на майно.
Суд першої інстанції також відхилив посилання відповідача на неналежність накладних та довіреностей через відсутність всіх реквізитів вказавши на те, що зазначені документи підтверджують факт передачі майна позивачем відповідачу, який встановлений рішенням суду у справі № 905/2366/13 та відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення, при розгляді даної справи, у зв'язку з чим суд не досліджував вказані документи.
За апеляційною скаргою ТОВ "Сантехмонтаж № 560" Донецький апеляційний господарський суд (судді: Бойченко К.І., Діброва Г.І., Шевкова Т.А.), переглянувши рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2013 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.03.2014 р. скасував його, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справі № 905/2366/2013 судом було тільки надано оцінку наданим позивачем у тій справі доказам, а не встановлено факти, що не потребують доказування при новому судовому розгляді нового позову про зобов'язання відповідача повернути майно, дійшовши при цьому висновку, що матеріалами справи підтверджено, що строк дії договору, на підставі якого заявлений позов, закінчився 31.12.2009 р., а відтак звернення позивача до суду з вимогами про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання "в натурі" є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що в даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути майно, який містить в собі ознаки віндикаційного позову, і в силу статті 387 Цивільного Кодексу України, в даному випадку, спір щодо повернення спірного майна може бути вирішений судом за позовом його власника - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", а відтак вимоги ТОВ ПБП "Азвоінтекс" визнані апеляційним судом безпідставними.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції зазначено, що заява відповідача щодо застосування позовної давності по даній справі є безпідставною та не підлягає задоволенню за мотивами викладеними в даній постанові.
ТОВ ПБП "Азвоінтекс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2013 р. залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не повною мірою були досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, вказуючи, що надавши рішення господарського суду Донецької області від 12.08.2013 р. у справі № 905/2366/13, позивачем доведені факти невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договором субпідряду щодо повернення невикористаного обладнання, яке було отримано відповідачем за накладними в підлягає поверненню згідно умов договору субпідряду.
Заявник касаційної скарги зазначає, що умовами договору субпідряду спростовується висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що ТОВ ПБП "Азвоінтекс" є неналежним позивачем, а спір щодо повернення спірного майна може бути вирішений за позовом власника майна - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", оскільки Комбінат не є стороною договору, за яким відповідачем отримані матеріали та обладнання.
Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність звернення позивача до суду з вимогами про зобов'язання відповідача виконати договірні зобов'язання з підстав закінчення строку дії договору 31.12.2009 р., оскільки апеляційним судом не прийнято до уваги посилання позивача на рішення суду у справі № 905/2366/13, положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та статті 631 цього Кодексу стосовно того, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" також подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11.12.2013 р. у даній справі, яким були задоволені позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути майно вартістю 377 333,00 грн., залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статей 530, 838, 840, Глави 50 Цивільного кодексу України та статті 35 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р.
Скаржник зазначає про хибну позицію апеляційного суду стосовно фактів, встановлених господарським судом у іншій справі № 905/2366/13 щодо безоплатного отримання обладнання відповідачем та не визначення сторонами у договорі строків повернення залишку невикористаних матеріалів.
Заявник касаційної скарги зазначає, що дійшовши висновку про безпідставність звернення позивача до суду з вимогою про повернення майна після закінчення строку договору, судом апеляційної інстанції не враховані вимоги статті 530 та положення Глави 50 Цивільного кодексу України стосовно того, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання.
Сервисы для юристов