ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2014 року Справа № 62/68
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. (доповідач) і Палій В.В.,
розглянувши касаційну скаргу Львівської міської ради, м. Львів,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014
зі справи № 62/68
за позовом релігійної громади Римсько-Католицької Церкви парафії Святого Антонія у Личаківському районі міста Львова (далі - Церква), м. Львів,
до Львівської обласної ради (далі - Обласна рада), м. Львів,
Львівської міської ради (далі - Міська рада),
регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області (далі - Відділення), м. Львів,
треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - Управління), м. Львів,
Львівська державна музична школа № 4 (далі - Школа), м. Львів,
про визнання права власності,
за участю представників:
Церкви - Ворушило В.А., Кави Е.С.,
Обласної ради - не з'явився,
Міської ради - Гнатковської М.І.,
Відділення - не з'явився,
Управління - не з'явився,
Школи - Тацишина І.Б., Петрика В.М.,
Генеральної прокуратури України - Краснонож О.М.,
ВСТАНОВИВ:
Церква звернулася до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) про визнання права власності на будинок № 53 (в минулому - № 49) по вулиці Личаківській у місті Львові.
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статті 17 Закону України від 23.04.1991 № 987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі - Закон № 987) мотивовано тим, що спірна будівля є частиною культової споруди та підлягає поверненню у власність Церкви.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2013 (суддя Любченко М.О.) в задоволенні позову відмовлено. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 7, 13 та 17 Закону № 987 мотивовано тим, що: уповноваженим державним органом рішення про передачу спірної будівлі Церкві не приймалося; зазначена будівля Церкві не передавалася; спірна будівля не є культовою спорудою (або її невід'ємною частиною) і тривалий час використовується як музична школа; рішення виконавчого комітету Міської ради від 13.04.2012 № 257 "Про оформлення права комунальної власності на будівлі майнового комплексу на вул. Личаківський, 53" недійсним не визнано; правонаступництво позивача стосовно спірної будівлі не доведено; порушення відповідачами права власності Церкви на спірну будівлю не встановлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий суддя, судді Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким: визнано за Церквою право власності на будинок № 53 по вул. Личаківській у місті Львові; визнано недійсним рішення Міської ради від 13.04.2012 № 257 "Про оформлення права комунальної власності на будівлі майнового комплексу на вул. Личаківський, 53"; визнано недійсним свідоцтво про право власності від 20.04.2012 № ЛР 1504, видане Школі на будівлі та споруди майнового комплексу в місті Львові по вул. Личаківська, 53; скасовано державну реєстрацію прав Школи на спірну будівлю.
Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статті 17 Закону № 987 та статей 203, 215 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що: спірна будівля є частиною майнового комплексу костелу Святого Антонія, тобто культовою спорудою; Міська рада на час прийняття згаданого рішення від 13.04.2012 № 257 була обізнана щодо наявності відповідного спору.
У касаційній скарзі Міська рада просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Сервисы для юристов