Постанова ВГСУ від 24.06.2014 року у справі №36/110

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 36/110

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю"на ухвалувід 17.04.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№36/110 господарського суду м. Києваза позовомТОВ "Дейлі"доЗАТ "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"провизнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу нерухомого майназа участю представників:

позивача: Несвіщук Л.А., дов. б/н від 21.10.2013; Красько О.В., дов. б/н від 25.03.2014

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2010 (суддя Т. Трофименко), позов задоволено, визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку від 17.02.2010 р., укладений між ЗАТ "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" та ТОВ "Дейлі". Рішення обґрунтоване тим що одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 р. апеляційне провадження за апеляційною скаргою Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" на рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2010 р. у справі №36/110 припинено з тих підстав, що між скаржником і сторонами у справі не існує правового зв'язку і оскаржуване судове рішення не порушує право скаржника.

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" в касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 про припинення апеляційного провадження. Скаржник вважає, що апеляційним судом неправильно застосована ст.91 ГПК України. ГПК України не містить умов або вказівок щодо наявності в оскаржуваному рішенні суду посилань на порушене право особи, яка не брала участь у справі, як підстави для подання апеляційної скарги. Право на апеляційне оскарження рішення суду держава забезпечує ст.129 Конституції України. Підставою для подання апеляційної скарги є правовий зв'язок між скаржником і сторонами у справі.

Апеляційним судом неправильно застосовані ст.ст.759,774 ЦК України де зазначено, що до договору піднайму застосовується положення про договір найму. Відсутні нормативно-правові акти які вказували б які положення про договір найму не застосовується до договору піднайму. Отже, ст.777 ЦК України повинна застосовуватися судом і до відносин піднайму. Якщо наймач приміщення відмовився придбати його на умовах власника, останній повинен запропонувати придбати майно на тих самих умовах суборендарю, і вже після його відмови продавати майно іншим особам.

Скаржник вважає, що підстави для припинення апеляційного провадження були відсутні.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "Дейлі", в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Апеляційним судом встановлено наступне.

В апеляційній скарзі Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" зазначала про те, що вона з листопада 2009 року до жовтня 2013 року включно була суборендарем приміщення в будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві.

01.03.2011р. було укладено додаткову угоду №5 до договору суборенди від 01.11.2009, згідно з якою змінено орендаря з Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптікомс" на Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Авіоніка".

Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" вважає, що її права були порушені, оскільки відповідач не повідомив її, як суборендаря, наділеного правами орендаря, про намір продати будинок №24 по вул. Жилянській у м. Києві. Окрім того, в апеляційній скарзі зазначено про те, що суд взагалі не з'ясовував питання про наявність орендарів чи суборендарів у вищевказаному будинку та не перевірив наявність їх прав на об'єкт продажу, зокрема, переважного права Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" на придбання будинку №24 по вул. Жилянській у м. Києві.

Переглядаючи рішення господарського суду м. Києва від 26.04.2010 апеляційний суд дійшов висновку про те, що між апелянтом та ЗАТ "Авіоніка", яка була орендодавцем і власником спірного будинку №33 по вул. Жилянській у м. Києві до укладення договору купівлі-продажу з позивачем, на час винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі, не існувало будь-якого правового зв'язку, що унеможливлює виникнення у апелянта права на першочергове придбання об'єкта нерухомості.

Всеукраїнська громадська організація „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" не надала доказів наявності порушення свого суб'єктивного матеріального права та наявності підстав для його правового захисту, що є порушенням ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, оскільки право подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, існує лише в тому випадку, коли буде доведено порушення її прав. У випадку відсутності такого права або коли воно не порушене, апеляційна скарга не підлягає розгляду.

Підсумовуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, судова колегія апеляційного суду дійшла висновку про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2010р. у справі №36/110, права та інтереси Всеукраїнської громадської організації „Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" порушені не були, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для здійснення апеляційного провадження і останнє підлягає припиненню, як помилково порушене (аналогічна позиція по застосуванню розділу XII Господарського процесуального кодексу України наведена в п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Переглядаючи ухвалу апеляційного суду у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статей 316, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач був власником спірної нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 24 та надавав її в оренду, зокрема, позивачу.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав рішенням господарського суду м. Києва від 26.04.2010 ВГО "Всеукраїнська Спеціальна Колегія з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю" посилається на договір суборенди (піднайму) від 01.11.2009 та вважає, що власник майна - відповідач був зобов'язаний повідомити і його як піднаймача про бажання продати спірне нежитлове приміщення.

Піднайм (суборенда) є однією з форм використання найнятого (орендованого) майна. Передача майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Піднайм оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все або частину майна в тимчасове користування за плату.

З укладенням договору піднайму породжуються дві самостійні групи договірних зобов'язань, а саме: між наймодавцем і наймачем та між наймачем і піднаймачем. Самостійність цих зобов'язань означає, що у піднаймача не виникають права і обов'язки щодо первісного наймодавця. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача виникають права і обов'язки лише щодо наймача.