ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2017 року Справа № 911/1285/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргидержавного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" (Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітеціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)")напостанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017у справігосподарського суду Київської області №911/1285/15за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 додержавного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" (Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітеціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)") прозобов'язання вчинити певні дії
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
від відповідача - Кизима О.О.,
У С Т А Н О В И В:
05.05.2015 рішенням господарського суду Київської області, яке вступило в законну силу, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено, зобов'язано державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" (Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітеціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)") повернути ФОП ОСОБА_4 184 000 кг вугілля дерев'яного вартістю 552 000,00грн., переданого згідно умов договору відповідального зберігання №1 від 16.01.2014.
18.03.2016 господарським судом Київської області на виконання зазначеного рішення було видано накази.
17.01.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав до господарського суду заяву про зміну способу виконання рішення господарського суду Київської області від 05.05.2015 у справі №911/1285/15 шляхом стягнення з державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" (Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітеціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)") вартості 184 000кг вугілля дерев'яного у розмірі 552 000,00грн. Мотивуючи вказану заяву, підприємець посилався на те, що постановою державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 28.12.2016 ВП №50820786 йому, як стягувачу, було повернуто наказ від 18.03.2016 про примусове виконання рішення від 05.05.2015 щодо зобов'язання боржника повернути кредитору 184 000кг вугілля дерев'яного на суму 552 000,00 грн., з огляду на відсутність належного до передачі стягувачу зазначеного майна у натурі.
23.01.2017 ухвалою господарського суду Київської області (суддя Ярема В.А.), залишеною без змін 14.02.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Алданова С.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.) заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зміну способу виконання рішення господарського суду Київської області від 05.05.2015 задоволено. Змінено спосіб виконання рішення в частині зобов'язання ДП "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" повернути ФОП ОСОБА_4 184 000 кг вугілля дерев'яного вартістю 552 000,00 грн., переданого за договором відповідального зберігання №1 від 16.01.2014, на стягнення з ДП "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)" на користь ФОП ОСОБА_4 552 000,00грн.
У касаційній скарзі державне підприємство "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" (Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітеціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)") посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, зокрема статті 121 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про зміну способу виконання рішення від 05.05.2015 у справі №911/1285/15
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення її вимог з огляду на наступне.
У відповідності до положень ч.1 ст.121 ГПК України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Мова йде про те, що суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи може змінити спосіб та порядок виконання судового рішення.
Поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Дослідивши конкретні обставини справи, узявши до уваги відсутність у відповідача 184 000 кг вугілля дерев'яного, яке присуджено до стягнення на користь позивача, що безпосередньо впливає на хід виконання рішення суду від 05.05.2015, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про задоволення заяви позивача, доводи якої підтверджуються діями державного виконавця з прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно положень п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Проте за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна у натурі, що засвідчено постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з тієї вартості майна, яка визначена у рішенні суду про його передачу (повернення).
Таким чином, ураховуючи відсутність у ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" (Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітеціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)") 184 000кг вугілля дерев'яного, присудженого на користь ФОП ОСОБА_4, що підтверджується актом державного виконавця від 21.08.2016, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано змінено спосіб виконання судового рішення шляхом стягнення вартості відсутнього майна боржника, визначеної у резолютивній частині рішення від 05.05.2015.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на те, що висновки судів обох інстанцій про встановлене відповідають дійсним обставинам справи, яким дана належна правова оцінка у відповідності до вимог ст.43 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів.
Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№35)" (Державного підприємства "Підприємство Білоцерківської виправної колонії управління Державної пенітеціарної служби України в місті Києві та Київській області (№35)") залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 та ухвалу господарського суду Київської області від 23.01.2017 у справі №911/1285/15 - без змін.
Сервисы для юристов