Постанова ВГСУ від 24.04.2014 року у справі №910/13868/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 910/13868/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"на постановувід 26.02.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/13868/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 63 190,40 грн та зобов'язання вчинити діїВ судове засідання прибули представники:позивачаКниш М.Б. (дов. 24.12.2013 № 00187/0/14-13),відповідачаОСОБА_6 (дов. від 22.04.2014 № 1289) та ФОП ОСОБА_4 (особисто)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 63 190,40 грн заборгованості та зобов'язання звільнити нежитлове приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП ОСОБА_4 не виконав свої зобов'язання за договором оренди нежитлових приміщень № 37 від 15.08.2011 щодо сплати орендної плати у період з січня по червень 2013 року та повернення орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 (суддя Т. Ващенко) у задоволені позовних відмолено з огляду на наступне.

15.08.2011 між Дочірнім підприємством "Екос" (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладений договір № 37 оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 127,4 кв.м.

Пунктом 4.1 Договору визначений термін його дії до 31.12.2012.

На виконання умов Договору 15.08.2011 між Дочірнім підприємством "Екос" та відповідачем підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд", звертаючись до суду, посилається на передавальний акт № 1 від 28.02.2013 та витяг № 11 з протоколу засідання правління від 28.02.2013 № 7, відповідно до яких в лютому 2013 року ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" та ДП "Екос" погодили, що правонаступником щодо всього майна, усіх прав та обов'язків ДП "Екос" за відповідним передавальним актом є ПАТ "Холдингова компанія "Київміськбуд" (зокрема, відповідно до додатку № 1 до передавального акту, таким майном є і об'єкт АДРЕСА_1).

Позивач стверджує також про те, що він є власником будівлі спорткомплексу площею 655,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (літера Б) відповідно до свідоцтва від 19.10.2012.

Водночас зміни в Договір щодо зміни орендодавця не внесені.

Доказів укладання нового договору оренди щодо орендованого приміщення між відповідачем та позивачем матеріали справи не містять.

Відповідачем наданий лист № 1781 від 08.10.2012, направлений орендодавцем відповідачу, з якого вбачається, що останньому повідомлено про передачу житлового фонду орендодавця до комунальної власності територіальної громади міста Києва та запропоновано звернутись до районної адміністрації міста Києва для підписання додаткової угоди про заміну сторони. Відповідача не було попереджено про заміну сторони в Договорі на позивача.

Крім зазначеного вище, місцевий господарський суд вказав на відсутність у матеріалах справи доказів фактичного користування відповідачем приміщенням та на те, що питання укладення чи не укладення нового договору оренди спірного приміщення не є предметом розгляду даної справи, а позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про спонукання укласти договір оренди за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 187 ГК України.

З урахуванням зазначеного, суд визнав необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати.

Разом з цим, судом зазначено, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення є необґрунтованими, оскільки позивачем лише вказано, що позовні вимоги в цій частині випливають з Договору оренди майна.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги про звільнення нежитлового приміщення ґрунтуються на невиконанні відповідачем умов Договору, а тому є похідними від вимог про стягнення грошових коштів, які суд визнав необґрунтованими, а отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог і в частині звільнення приміщення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 (колегія суддів: Р.Самсін, Ю. Власова, О. Хрипун) рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2013 залишене без зміни, з огляду на наступне.

Орендар, після закінчення терміну дії оренди 31.12.2012, у випадку звільнення орендованого приміщення не мав можливості виконати зобов'язання належному кредитору, і зазначені обставини ним доведені (його було повідомлено про передачу приміщення до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а попередній орендодавець уникав вирішення з ним питань по приміщенню при зверненнях підприємця).

Умовами договору в частині виконання зобов'язання щодо повернення приміщення з оренди у п. 8.2 передбачено, що повернення приміщення здійснюється двосторонньою комісією, що складається з уповноважених представників сторін і оформляється актом приймання-передачі; у випадку ухилення орендаря від підписання акту приймання-передачі, орендодавець має право в односторонньому порядку підписати вказаний акт, при цьому приміщення буде вважатись переданим з оренди.

Наведені положення договору, надають орендодавцю право на підписання акту приймання-передачі з оренди в односторонньому порядку у випадку ухилення орендаря від його підписання, в свою чергу, право вимоги доказів того, що обов'язок виконується належним боржником (право вимагати доказів повернення приміщення з оренди) прямо обумовлене приписами ст. 527 ЦК України, а тому саме позивач несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги відповідачу після закінчення терміну дії договору оренди.

Таким чином, виходячи з підстав заявленого позову та враховуючи встановлений факт закінчення терміну дії Договору, та те, що позивачем обставин здійснення користування приміщенням в періоді з січня по червень 2013 року не доведено, а також, посилаючись на відсутність доказів, які б вказували на ухилення орендаря від виконання обов'язку щодо повернення орендованого приміщення, та на наявність доказів неможливості такого виконання відповідачем у порядку та строк передбачений п. 8.1, 8.2 після закінчення терміну оренди, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати.

З приводу позовних вимог в частині звільнення приміщення, апеляційний господарський суд зазначив, що наведені обґрунтування позивача свідчать про обрання відповідного способу захисту права власності, зокрема шляхом звернення з віндикаційним позовом до суду.

Спосіб захисту, передбачений ст. 387 ЦК України, застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Належність позивачу права власності на будівлю спорткомплексу за адресою: АДРЕСА_1, в якій знаходиться приміщення, яке орендувалось відповідачем відповідно до Договору підтверджена відповідними правовстановлюючими документами наявними у справі, зазначене право власності не заперечується та визнається відповідачем.

Відсутність акту повернення приміщення з оренди за Договором не позбавляє позивача реалізації його повноважень як власника вказаного майна, окрім того, умовами договору прямо передбачено можливість підписання такого акту в односторонньому порядку самим позивачем.