ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року Справа № 922/1074/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харковіна ухвалу та постанову у справігосподарського суду Харківської області від 23.12.2014 Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 № 922/1074/14 господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. ХарковідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій"простягнення 632246,49 грн.
за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Сизова Л.В., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" - Бойко О.І.
ВСТАНОВИВ :
15.12.2014 боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" звернувся до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2014 у справі №922/1074/14 задоволено заяву ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" про розстрочку виконання рішення суду, надано ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014 у справі №922/1074/14 щодо сплати заборгованості в сумі 632 246,49 грн. та 12 644,93 грн. витрат по оплаті судового збору шляхом погашення цих сум за наступним графіком: - 10 563,49 грн. в строк до 31.12.2014; - решту суми в термін з січня 2015 р. по листопад 2019 р. рівними щомісячними платежами по 10 537,00 грн. на місяць.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі № 922/1074/14 апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.2014 у справі № 922/1074/14 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 23.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі № 922/1074/14, прийняти нове судове рішення щодо відмови в задоволенні заяви ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014 у справі № 922/1074/14, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 42, 43 ГПК України.
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних ухвалі та постанові встановлено, що в березні 2014 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Харкові звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій", в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті відсотків та комісій за користування кредитом в сумі 632 246,49 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 травня 2014 року у справі № 922/1074/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові 632 246,49 грн. та 12 644,93 грн. витрат по оплаті судового збору.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення боржник послався на тяжкий фінансовий стан, який утворився внаслідок визнання його банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2012 року по справі №5023/3687/11 та відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, зазначив, що 03.05.2012 року за договором купівлі-продажу, який був укладений відповідно до протоколу № 1 аукціону товарної біржі "Всеукраїнський торговий центр", всі основні засоби виробництва боржника були продані, що потягло за собою скорочення виробничої діяльності підприємства-боржника та зменшення прибутку, який би дозволив своєчасно виконати зобов'язання за рішенням суду.
У зв'язку з відсутністю у боржника основних засобів у останнього немає можливості для виконання судового рішення шляхом здійснення єдиного платежу, а тому останній просив суд розстрочити його виконання частинами, відповідно до запропонованого у заяві графіку.
Крім того, боржник послався на техніко-економічний висновок ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" (т. ІІІ а.с. 157-160), відповідно до якого відсотки за кредитом в сумі 632 246,49 грн. можуть бути сплачені протягом п'яти років за рахунок прибутку, що буде отриманий підприємством від здійснення операційної діяльності.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у разі ненадання боржнику розстрочки для виконання судового рішення, виконання судового рішення у справі № 922/1074/14 від 15.05.2014 стане неможливим.
Із поданої заявником (боржником) заяви про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції встановив, що необхідність надання розстрочки останній обґрунтовує з посиланням на важке фінансове становище, що зумовлене об'єктивними обставинами (спрямування коштів на налагодження роботи підприємства, його технічне переоснащення, відсутність обігових коштів та ліквідного майна, за рахунок яких можливо погасити наявну заборгованість, ліквідаційну процедуру підприємства), в силу яких підприємство боржника позбавлено було можливості негайного виконання судового рішення по даній справі.
Крім того, господарським судом зазначено, що надання розстрочки виконання судового рішення не звільняє боржника від виконання своїх зобов'язань перед стягувачем.
Враховуючи все вищезазначене, суд першої інстанції, керуючись ст. 121 ГПК України, дійшов висновку, що обставини, які склалися у відповідача, є винятковими у розумінні ч.1 ст.121 ГПК України, та з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, наявності інфляційних процесів у економіці держави та доведеності відповідачем зазначених у заяві обставин, вирішив заяву боржника про розстрочку виконання рішення суду задовольнити, із встановленням графіку погашення заборгованості.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові погодився із висновком суду першої інстанції щодо задоволення заяви ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" про розстрочку виконання рішення суду, із встановленням відповідного графіку погашення заборгованості.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що звертаючись до господарського суду з заявою про розстрочку виконання рішення, боржник зазначив про те, що між ним та стягувачем було укладено генеральну угоду № 6807Ш0 від 30.11.2007 року з додатковими угодами до неї. В рамках генеральної угоди між боржником та стягувачем укладено наступні кредитні договори: № 6805К112 від 23.12.2005року; №6806К93 від 22.11.2006року; №6807К63 від 30.11.2007року; №68108К63 від 19.11.2008 року.
Цілями кредитних договорів було придбання обладнання (виробничих ліній), а саме - часткове фінансування контракту на придбання обладнання, сплату послуг з установки, налагодження та запуску в експлуатацію лінії для виробництва блоків з газобетону, фінансування контрактів на придбання лінії для виробництва бетону і лінії по виготовленню плит.
В порядку забезпечення зобов'язань за генеральною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами боржником було передано в заставу та іпотеку позивачеві нерухоме майно та обладнання, що було придбане відповідно до цілей кредитування, а також інші основні засоби, що обліковувались на балансі боржника.
Згідно техніко-економічному обґрунтуванню кредитування, погашення кредитної заборгованості повинно було відбуватись за рахунок виробничої діяльності боржника на придбаному обладнанні та інших власних основних засобах. Таким чином обслуговування кредитів забезпечувалось виробничою діяльністю боржника.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.05.2012 року у справі про банкрутство № 5023/3687/11 між кредиторами та боржником - ТОВ "Завод залізобетонних конструкцій" була укладена мирова угода, яка була затверджена ухвалою господарського суду Харківської області від 11.05.2012 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2013 року.
Протягом ліквідаційної процедури по справі №5023/3687/11 боржником було здійснено часткове погашення вимог стягувача, залишок боргу перед стягувачем був включений до мирової угоди від 11.05.2012 року.
Мирова угода від 11.05.2012 року по справі №5023/3687/11 передбачає погашення боргів за реєстром кредиторів на умовах розстрочки та відстрочки, жодних списань заборгованостей не передбачено.
Сервисы для юристов