Постанова ВГСУ від 24.03.2015 року у справі №920/1005/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 920/1005/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Дунаєвської Н.Г.,Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради"на рішення та постанову господарського суду Сумської області від 08 вересня 2014 року Харківського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 рокута розглянувши касаційну скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27 листопада 2014 рокуу справі№ 920/1005/14господарського судуСумської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради"про стягнення 3 513 703 грн. 71 коп. за участю представників: від відповідача: Каплун А.М., Ногін Д.В.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду із позовом до КП "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" про стягнення 3513703,71 грн., з яких 3095889,40 грн. заборгованості за отриманий природний газ, 286657,66 грн. пені, 43025,51 грн. втрат від інфляційних процесів та 88131,45 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.09.2014 у справі №920/1005/14 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3095889,40 грн. боргу, 118534,39 грн. пені, 43025,51 грн. інфляційних збитків, 88131,45 грн. - 3% річних, 66911,61 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд здійснив перерахунок пені та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення її розміру на 50 %.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 (судді: Істоміна О.А. - головуючий, Білецька А.М., Гребенюк Н.В.) рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні 24794,44 грн. пені скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок пені здійснено позивачем у відповідності з нормами законодавства. При цьому, апеляційна інстанція погодилась з місцевим господарським судом про наявність підстав для зменшення її розміру на 50 %.

КП "Ромникомунтепло" Роменської міської ради" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині стягнення з відповідача 143328,83 грн. пені, 43025,51 грн. інфляційних втрат та 88131,45 грн. 3% річних. Скаржник, зокрема, зазначає, що оскільки доказів своєчасного повернення позивачем актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків, суду не надано, тому неможливо встановити момент прострочення платежу та відповідно нараховувати інфляційні, 3 % річних та пеню.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" також звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України, ст.ст. 4-2, 43, 83, 99, 101 ГПК України, просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні пені в розмірі 143 323,83 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Так, скаржник зазначає, що згідно ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати розмір пені лише у виняткових випадках. Зменшуючи розмір пені, апеляційний господарський суд не врахував інтереси позивача. Також судом не враховано норми ст. 233 ГПК України.

Скаржник звертає увагу суду, що НАК "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, позивач є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України, що майже і сталося 01.01.2006 та відбулося 01.01.2009.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 касаційні скарги у справі №920/1005/14 прийнято до провадження.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 23.03.2015 у зв'язку з відпусткою судді Татькова В.І. для розгляду справи №920/1005/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді: Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач як продавець на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №13/2632-ТЕ-29 від 28.12.2012 та додаткових угод до нього поставив протягом січня-квітня 2013 року та жовтня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4427,454 тис. куб. м на загальну суму 5796422,79 грн.

При цьому судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу не виконав, за поставлений природний газ не розрахувався. В зв'язку з цим у нього виникла заборгованість у розмірі 3095889,40 грн., на яку у відповідності до умов п.7.2 договору була нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

З огляду на встановлені обставини факту поставки позивачем природного газу та факту виникнення у відповідача заборгованості, та враховуючи норми ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, за якими зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, апеляційна інстанція, перевіривши розрахунок розміру пені з урахуванням норм права, зокрема, ст.232 Господарського кодексу України, дійшла висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку.

Доводи відповідача про те, що він не прострочив виконання зобов'язань, оскільки позивачем не було повернуто акти приймання-передачі природного газу, які в свою чергу є безумовною підставою для здійснення відповідачем розрахунків, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Судами встановлено, що згідно п.п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За п.п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, умови договору щодо актів приймання-передачі природного газу розміщено у розділі "Порядок та умови передачі газу".

Умовами п.6.1 даного договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Отже, з наведених положень договору вбачається, що передбачений п.п.3.3 акт є документом, що фіксує остаточний обсяг переданого газу та підставою для розрахунків між сторонами. Проте, сам порядок розрахунків у імперативному порядку встановлено у п.6.1 договору розділ "Порядок та умови проведення розрахунків". Зазначений розділ договору не містить умови, що оплата поставленого газу здійснюється лише після підписання акту.