Постанова ВГСУ від 24.03.2015 року у справі №904/3883/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року Справа № 904/3883/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014у справі№904/3883/13 господарського суду Дніпропетровської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Дак-Імпекс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гросс Імекс"провизнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.104 (суддя Калиниченко Л.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросс Імекс". Ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросс Імекс". Згідно п. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вважаються погашеними вимоги ТОВ "Дак-Імпекс" на суму 434200,23 грн.; Дніпропетровської ОДПІ на суму 27381,13 грн. Припинено повноваження ліквідатора. Провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.3015 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. - головуючий, Вечірко І.О., Кузнецов В.О.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Дніпропетровська ОДПІ) просить скасувати вищевказані ухвалу суду першої інстанції від 11.12.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 02.02.2015 та направити справу на розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскільки затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника відбулося без врахування не проведення податкової перевірки боржника у зв'язку із-за ненаданням ліквідатором належних первинних документів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

Ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 статті 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 46 Закону про банкрутство, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів), подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гросс Імекс" порушено 19.06.2013 за заявою ТОВ "Дак-Імпекс", відповідно до ст.16 Закону про банкрутство; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів, тобто, до 14.10.2013; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Чопенка Дениса Вікторовича, свідоцтво №689 від 25.04.2013.

05.07.2013 в газеті "Голос України" №122 (5622) опубліковано оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство ТОВ "Гросс Імекс".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого увійшли вимоги єдиного кредитора: ТОВ "Дак-Імпекс" на суму 434 220,23 грн.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 ТОВ "Гросс Імекс" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чопенка Д.В.

30.11.2013 в газеті "Голос України" за №227 (5727) опубліковано оголошення про визнання ТОВ "Гросс Імекс" банкрутом.

18.07.2014, відповідно до вимог ст.46 Закону на затвердження до господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшов звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд встановив, що за результатами ліквідаційної процедури у справі були виявлені кредитори, вимоги яких були визнані у розмірах та черговістю їх задоволення. Стосовно ж виявленого майнових активів боржника у розмірі 800,00 грн., яке підлягає продажу, встановлено, що реалізацію проведено відповідно до законодавства, отримані ж кошти було витрачено на публікацію оголошення щодо продажу майна банкрута. Вимоги кредиторів не були задоволені за недостатністю коштів та майна Боржника. Також місцевий суд вказав, що вся процедура ліквідації була проведена у відповідності до вимог законодавства. Вказані висновки були підтримані апеляційним судом у повному обсязі.

Заперечуючи ці висновки судів, Дніпропетровська ОДПІ посилається на неправомірність та передчасність затвердження ліквідаційного балансу, оскільки ліквідатором боржника проігноровано клопотання податкового органу про надання документів фінансового-господарської діяльності боржника, що завадило здійснити позапланову перевірку ТОВ "Гросс Імекс".

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із викладеними запереченнями ОДПІ, оскільки вони наведені всупереч норм законодавства про банкрутство та спростовуються наявними у справі доказами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором проведено належні дії з витребування даних про активи боржника та встановлено відсутність зареєстрованих за боржником на праві власності об'єктів нерухомого майна.