ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2015 року Справа № 903/1303/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Катеринчук Л.Й.
Куровського С.В.
За участю: представника Луцької ОДПІ - Кушнір Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 по справі № 903/1303/14 за заявою Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинської області до Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Віттен" про визнання банкрутом,-
В С Т А Н О В И В:
Кредитором - Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в грудні 2014 подано до Господарського суду Волинської області заяву про порушення провадження по справі про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен", на підставі ст.10-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закону, чинній після 19.01.2013.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 /суддя Слободян П.Р./ заяву Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області повернуто без розгляду, на підставі п.1 ст.15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 по справі № 903/1303/14 /судді : Демидюк О.О., Тимошенко О.М., Бригинець Л.М./ ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2014 залишено без змін, а апеляційну скаргу Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області без задоволення.
В касаційній скарзі кредитор - Луцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.12.2014, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення постановлені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу направити для розгляду до господарського суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Луцької ОДПІ , підтримавшого касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, у боржника - Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" станом на грудень 2014 існував податковий борг перед Луцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області в сумі 1 036 126,45грн, який виник на підставі податкового повідомлення - рішення від 22.03.2013 № 0001301502.
Зазначений податковий борг в сумі 1 036 126,45 грн., відповідно до поданого ініціюючим кредитором розрахунку, є недоїмкою по сплаті суми основного боргу з податку на додану вартість в розмірі 1 036 126,45 грн та крім того, сума штрафних (фінансових) санкцій боржника складає 285 215,00 грн, а тому загальна сума боргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" складає 1322251,35 грн (а.с.17,18).
Відповідно до постанови Волинського окружного адміністративного суду від 30.10.2013 по справі №803/2080/13-а з боржника - Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Віттен" стягнуто на користь Луцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Волинській області податковий борг в сумі 1322251,35 грн (а.с.21-22).
Повертаючи без розгляду подану заяву, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався вимогами ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та виходив з того, що зазначеним Законом не передбачено виключень (в тому числі і для органів податкової служби) щодо можливості порушення провадження у справі про банкрутство без відкриття виконавчого провадження за наявним судовим рішенням.
Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна , оскільки вони зроблені без урахування спеціальних норм матеріального та процесуального права, які передбачають порядок примусового виконання судового рішення про стягнення податкового боргу, і які підлягали застосуванню при вирішенні питання про наявність або відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви податкового органу про порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова вимогам закону не відповідають.
Згідно ст. 41 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 3 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 даного Закону до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.
Сервисы для юристов