Постанова ВГСУ від 24.02.2016 року у справі №910/20022/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/20022/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 23.09.2015 Київського апеляційного господарського суду 01.12.2015у справі Господарського суду№ 910/20022/15 міста Києваза позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"до"Моторного (транспортного) страхового бюро України"простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Боярська Г.П.;ВСТАНОВИВ:

04.08.2015 Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування суми в порядку регресу у розмірі 12 005, 08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі № 910/20022/15 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий суддя, судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" суму страхового відшкодування у розмірі 12 005, 08 грн.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 910/20022/15, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 11.04.2012 ОСОБА_6 (страхувальник) уклав договір страхування наземного транспорту № 206-00677-12 із Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" (страховик), яким застрахував автомобіль Mercedes-Benz E320 д. н. НОМЕР_2 (а. с. 11-12).

07.11.2012 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Mercedes-Benz E320 д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля Toyota Corolla д. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7, внаслідок якої зазначеним автомобілям завдано пошкодження (а. с. 29-30).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.11.2012 у дорожньо-транспортній пригоді, за участю автомобілів Mercedes-Benz E320 д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та Toyota Corolla д. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7, визнано винним водія ОСОБА_7 (а. с. 31).

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № 206-00677-12 виконало, виплатило ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 12 005, 08 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові касові ордери від 24.04.2013 (а. с. 27-28).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що власник автомобіля Toyota Corolla д. н. НОМЕР_3, не застрахував свою цивільно-правову відповідальність у встановленому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього ж Закону одним із основних завдань Бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 1.3 Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, затвердженого рішенням президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 10.02.2005, 31.03.2005, протоколи №№ 121, 128, погодженого рішенням Координаційної ради Моторного (транспортного) страхового бюро України від 06.04.2005 протокол № 3, чинного на дату дорожньо-транспортної пригоди та виплату позивачем страхового відшкодування, Бюро за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, у разі заподіяння шкоди наземним транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність (п. п. 1.3.2).

До того ж, пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

З наведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що до позивача в межах суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до МТСБУ на суму у розмірі 12 005, 08 грн. відповідно до пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та правомірно задовольнили позов.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на положення п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яка на думку скаржника містить обмеження стосовно кола осіб, яким МТСБУ може бути виплачено таке відшкодування, не заслуговують на увагу, оскільки п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює порядок виплати страхового відшкодування саме страховиком (страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування" - п. 1.2 ст. 1 даного Закону), в той час як відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ здійснює регламентні виплати у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, тобто пункт 36.4 ст. 36 вказаного Закону не стосується регламентних виплат, які здійснює МТСБУ.

Всі інші доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.