Постанова ВГСУ від 24.02.2015 року у справі №902/942/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 902/942/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:Вересюк М.В., представник за дов., Андрущак В.М., директор;від відповідача:Черепащук Р.А., представник за дов.,від прокуратури:Яговдік С.М., посв. №029909 від 23.10.2014р.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційні скаргиЗаступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони Українина постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р.у справі господарського суду№902/942/14 Вінницької областіза позовомПриватного підприємства "Тандем СВ"до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони Українипростягнення 175 320,44грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Тандем СВ", звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони України про стягнення 175 320,44грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. (складене 19.09.2014р.) у справі №902/942/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. у справі №902/942/14 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони України на користь Приватного підприємства "Тандем СВ" 175 320,44грн. заборгованості. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці Міністерства оборони України, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці Міністерства оборони України також було заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови до закінчення її перегляду в порядку касації.

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України також з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В судовому засіданні касаційної інстанції 24.02.2015р. прокурор просив скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, скаржники посилаються на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.02.2015р. задоволені вищезазначені клопотання, зупинено виконання постанови апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в порядку касації, відновлено строк на подання касаційної скарги Заступнику військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України, зазначені касаційні скарги прийняті до провадження та призначені до розгляду.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

24.02.2015р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від відповідача про зупинення провадження у справі. При цьому відповідач посилався на додану ксерокопію клопотання б/н від 24.02.2015р. слідчого ВРЗ у СГД ВМВ УМВС України у Вінницькій області.

Зазначене клопотання судовою колегією Вищого господарського суду України відхиляється з огляду на те, що зазначене клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів адресоване слідчому судді Вінницького міського суду Вінницької області.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 24.02.2015р. прокурор та представник відповідача підтримали касаційні вимоги, представники позивача заперечували проти їх задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційних скаргах, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці Міністерства оборони України.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.02.2013р. між Приватним підприємством "Тандем СВ" (продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці (покупець) оформлені договори купівлі-продажу №11, №12, №13, №14, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали, зазначені в рахунку (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Також апеляційною інстанцією встановлено, що позивач свої зобов'язання за вищезазначеними договорами виконав належним чином, передавши відповідачу товар (будівельні матеріали) на загальну суму 175 320,44грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписані і скріплені печатками з боку обох сторін, оригінали яких були оглянуті судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 43 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ст. 32 цього Кодексу).

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З урахуванням наявності відтиску печатки відповідача на видаткових накладних та з огляду на те, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відтиск печатки відповідача на видаткових накладних, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

При цьому, правомірно зазначено, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів.