ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2017 року Справа № 910/5891/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Л. Рогач
за участю представників: позивача Громніцький Ю.П. - за дов. від 13.05.2014 відповідача Мицько Р.М. - за дов. від 27.12.2016 розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 31.10.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/5891/16 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 259662965,29 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 195003885,02 грн. інфляційних втрат та 64659080,27 грн. - 3% річних на підставі статей 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України.
В обґрунтування позову, позивач посилався на невчасне проведення відповідачем розрахунків за природний газ поставлений позивачем упродовж січня-грудня 2009 року за договором поставки природного газу теплопостачальним підприємствам №09/09-9 від 23.01.2009 р., а відтак вважав обґрунтованим нарахування і стягнення з відповідача спірних сум інфляційних втрат за червень 2013 року - липень 2014 року та 3% річних за період з 20.03.2013 р. по 30.07.2014 р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості, посилаючись на те, що розрахунок інфляційних втрат суперечить чинному законодавству; що на спірні правовідносини розповсюджуються положення Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" щодо списання штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість, що виникла з 01.01.1997 р. по 01.01.2011 р. Водночас відповідач просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення з відповідача 389512,53 грн. - 3 % річних.
У запереченнях на відзив та поясненнях у справі позивач не погоджувався з доводами відповідача та наголошував на наявності підстав для стягнення з відповідача спірних сум 3% річних та інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. (суддя Князьков В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційну складову боргу у сумі 195003884,34 грн., 3% річних в сумі 64529242,75 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 206596,64 грн.
Мотивуючи рішення, суд виходив з того, що позивач нарахував інфляційні втрати та 3 % річних у період, коли грошове зобов'язання не виконувалось відповідачем, що унеможливлює застосування положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" до нарахування 3% річних та інфляційних, які не є штрафними санкціями.
За апеляційною скаргою ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" Київський апеляційний господарський суд (судді: Скрипка І.М., Майданевич А.Г., Гончаров С.А.), переглянувши рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 31.10.2016 р. скасував його та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірні суми 3% річних та інфляційних втрат, нараховані позивачем на заборгованість за природний газ, отриманий відповідачем протягом 2009 року, тобто в межах періоду з 01.01.1997 по 01.01.2011, а тому підлягають списанню відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію"; що сума списання заборгованості із сплати штрафних та фінансових санкцій в силу положень Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, не обмежена протоколами учасників процедури, а самостійно визначається у відповідних договорах, що укладаються учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, і здійснюється такими учасниками самостійно; що нарахування позивачем інфляційних втрат та річних на заборгованість за природний газ, спожитий протягом 2009 року, здійснюється всупереч приписів частини другої статті 13 Цивільного кодексу України, позаяк порушує права відповідача, позбавляє його можливості списання заявлених до стягнення сум, призводить до непередбачуваних законодавством матеріальних втрат як суб'єкта паливно-енергетичного комплексу.
ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 р. скасувати, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 526, 530, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 р. №894, статей 42, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для застосування приписів Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та вказує на недоведення матеріалами справи дотримання учасниками процедури списання встановленої законодавством процедури списання заборгованості за природний газ.
Скаржник також наголошує на тому, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції необґрунтована та є такою, що прийнята без дотримання принципу рівності сторін, оскільки містить доводи лише на користь відповідача.
Від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у зв'язку з її необґрунтованістю та залишити судові акти у справі без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.01.2009 р. між НАК "Нафтогаз України"- постачальником та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - покупцем був укладений договір №06/09-9 поставки природного газу теплопостачальним підприємствам (надання послуг з опалення та гарячого водопостачання для населення), за умовами якої постачальник зобов'язався передати покупцю протягом 2009 року імпортований природний газ, за наявності його обсягів, для потреб підприємств теплоенергетики, теплових електричних станцій і централей та котелень промислових підприємств, зокрема блочних (модульних) котелень (в обсягах, що використовуються на виробництво теплової енергії для населення), а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 до вказаного договору) постачальник передає покупцю природний газ в обсязі до 9800000000 м3 згідно з погодженим графіком, а саме: у I кварталі 2009 року до 4570,0 млн. м3, у ІІ кварталі - до 910,0 млн. м3, у ІІІ кварталі - до 440,0 млн. м3, у ІV кварталі - до 3 880,0 млн. м3. Постачальник передає покупцеві природний газ з ресурсів 2009 року в обсязі 19150,732 тис. м3, в тому числі: з ресурсу січня 2009 р. - 6967,341 тис.куб.м; з ресурсу лютого 2009 р. - 5627,955 тс.куб.м; з ресурсу березня 2009 - 6039,530 тс.куб.м; з ресурсу квітня 2009 р. - 515,906 тс.куб.м.
Ціна природного газу та тариф, сума договору на транспортування визначені в розділі 4 договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору розрахунки за газ та послуги з його транспортування покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом перерахування на рахунок постачальника протягом місяця, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі акта приймання-передачі газу не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Строк дії договору відповідно до пункту 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє в частині поставки газу з 1 січня до 31 грудня 2009 р., в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
В процесі розгляду спору господарські суди встановили, що на виконання умов вказаного договору позивачем передано відповідачу протягом 2009 року 12682171245 м3 природного газу та надано послуг з його транспортування загальною вартістю 7106762887,76 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.01.2009 р., від 26.02.2009 р., від 28.02.2009 р., від 31.03.2009 р., від 26.11.2009 р., від 30.04.2009 р., від 31.05.2009 р., від 30.06.2009 р., від 31.07.2009 р., від 31.08.2009 р., від 30.09.2009 р., від 31.10. 2009 р., від 30.11.2009 р., від 09.12.2009 р., від 31.12.2009 р., двостороннім актом звіряння розрахунків станом на 31.12.2012 р. та не заперечується сторонами.
Суди також встановили, що відповідач, отримавши природний газ, повного розрахунку за нього та послуги з його транспортування не здійснив у зв'язку з чим заборгованість відповідача станом на 19.03.2013 р. становила 1579 689712,03 грн. Після звернення позивача до суду з позовом у справі №910/9915/13 господарського суду міста Києва, відповідачем 30.07.2014 р. було погашено вказану заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом даного судового розгляду є вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 64659080,27 грн. - 3% річних за період з 20.03.2013 р. по 30.07.2014 р. та 195003885,02 грн. інфляційних втрат за період з червня 2013 р. по липень 2014 р. у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 23.01.2009 р.
Сервисы для юристов