Постанова ВГСУ від 24.01.2017 року у справі №910/3920/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2017 року Справа № 910/3920/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№ 910/3920/16Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз"провизнання договору частково недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Грищенко О.М. не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сташків Р.Б.) від 06.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.) від 02.11.2016 у справі №910/3920/15 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.203, 215, ч.4 ст.213, ст.628, ч.1 ст.637, глав 71, 77 Цивільного кодексу України (ЦК України), ст.ст.33, 34, ч.3 ст.35, ст.ст.36, 38, 41, 43, п.п.1, 2 ч.2 ст.83, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Позивачем були заявлені клопотання про витребування доказів (в порядку ст.38 ГПК України) та про призначення судової почеркознавчої експертизи (в порядку ст.41 ГПК України), які залишено без задоволення судом касаційної інстанції, оскільки в силу приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кімет-Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль-Блюз" про визнання договору безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 підписано директором відповідача ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, що є підставою для визнання цього договору недійсним. Крім того, на думку позивача, оспорюваний договір за своєю правовою природою є кредитним договором, оскільки є двостороннім та консенсуальним договором, а кошти за цим договором перераховувались на певні цілі. Отже, будучи кредитним договором, договір безвідсоткової фінансової допомоги мав містити умови про розмір процентної ставки, враховуючи положення статті 218, частини 2 статті 1055 ЦК України, а тому відсутність цієї умови робить кредитний договір нікчемним. Позивач також вказував, що відповідач не мав права укладати кредитний договір, оскільки не є фінансовою/кредитною установою з відповідною ліцензією на здійснення фінансових послуг з кредитування.

22.06.2016 до суду першої інстанції позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої ТОВ "Кімет-Плюс" просив суд визнати недійсним з моменту його укладення договір безвідсоткової фінансової допомоги в частині повернення сплачених коштів, а саме - умови, викладені у пунктах 1.2., 2.1., 2.3., та визнати недійсними в частині слів "на умовах повернення" пункт 1.1. та преамбулу оспорюваного договору, а також додаткову угоду від 24.12.2007, у частині зазначення у її преамбулі слів "на умовах повернення".

Обґрунтовуючи заяву про зміну предмету позову, позивач додатково зазначив, що оспорюваний договір був укладений сторонами з метою фінансування відповідачем своєї пайової участі у створені соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва на виконання домовленостей між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ "Стиль-Блюз" за договором дольової участі №7/7. У цьому зв'язку позивач вважав, що грошові кошти, які сплачені відповідачем на підставі оспорюваного договору безвідсоткової фінансової допомоги, є внеском відповідача у дольову участь за договором №7/7, а тому поверненню не підлягають.

Судами встановлено таке.

20.12.2007 між ТОВ "Кімет-Плюс" та ТОВ "Стиль-Блюз" був укладений договір безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 на умовах повернення (преамбула).

Вказаний договір від імені ТОВ "Стиль-Блюз" підписаний його директором ОСОБА_5, що діяв на підставі Статуту.

Пунктом 1.1. договору безвідсоткової фінансової допомоги зазначено, що ТОВ "Стиль-Блюз" зобов'язувалося в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, надати ТОВ "Кімет-Плюс" безвідсоткову фінансову допомогу на умовах повернення в сумі 4823860,00грн у наступному порядку (графіку): до 25.01.2008 - 803976,67грн; до 25.02.2008 - 803976,67грн; до 25.03.2008 - 803976,67грн; до 25.04.2008 - 803976,67грн; до 25.05.2008 - 803976,67грн; до 25.06.2008 - 803976,67грн.

Зі змісту пункту 1.2. договору безвідсоткової фінансової допомоги ТОВ "Кімет-Плюс" зобов'язується повернути фінансову допомогу у встановлені цим договором строки.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що відповідач надає позивачу безвідсоткову фінансову допомогу на строк з 25.01.2008 до 25.12.2010, а ТОВ "Кімет-плюс" зобов'язане повернути безвідсоткову фінансову допомогу до 25.12.2010 шляхом перерахування в безготівковій формі відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Стиль-Блюз" або провести розрахунки іншим, не забороненим чинним законодавством шляхом (п.2.3. договору).

24.12.2007 додатковою угодою №1/12 до договору безвідсоткової фінансової допомоги були внесені зміни, відповідно до яких надання безвідсоткової фінансової допомоги забезпечувалося штрафними санкціями, розмір яких дорівнює всім штрафним санкціям, що будуть нараховані до ТОВ "Кімет-плюс" відповідно до договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва зв'язку з будівництвом житлового комплексу з вбудованими приміщеннями соціального призначення, прибудованими приміщеннями кіноконцертного залу та підземним паркінгом на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Картвелішвілі, 6. (пункт 2 додаткової угоди).

У пункті 3 додаткової угоди зазначено, що договір №1166 від 24.12.2007 пайової участі є додатком до договору безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007.

Додаткова угода до договору безвідсоткової фінансової допомоги №1/12 від 20.12.2007 також підписана директором ТОВ "Стиль-Блюз" ОСОБА_5, що діяв на підставі Статуту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Загальні підстави визнання угод недійсними та настання відповідних правових наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно зі ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.