ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2015 року Справа № 916/2681/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. Вовка І.В. розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на рішення та постанову господарського суду Одеської області від 11.08.2015 Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015у справі№ 916/2681/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" допублічного акціонерного товариства "Одесагаз" простягнення 948 127, 95 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Букоємський Р.В. - за довіреністю;
від відповідача: Печериця В.П. - за довіреністю.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" про стягнення заборгованості у розмірі 948 127,95 грн., з якої: 3 314,62 грн. - збитків від інфляції, 774 480,92 грн. - пеня, 170 332,41 грн. - 3 % річних.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 року у справі № 916/2681/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати у сумі 3 314грн. 62коп., пеню у сумі 774 480 грн. 92коп., 3 % річних у сумі 170 332грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 18 962грн. 56коп.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 та рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.05.2012 року між НАК „Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ „Одесагаз" (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 05-2012-ВТВ, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язався поставити покупцеві у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат покупця.
Відповідно до п.2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 32 434,112 тис.куб.м.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу (п.3.6).
Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3509,00 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 218,80 грн., крім того ПДВ - 20%- 43,76 грн., (п.5.2)
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень 6.2. договору.(п. 6.1.)
Відповідно до п. 6.2. договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка покупця на поточний рахунок продавця та зараховується як оплата за газ. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.1 Договору обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
У разі невиконання покупцем умов п.п.6.1,6.2 договору покупець зобов'язується у безспірному порядку сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п.7.2).
Судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та поставив відповідачу у період з квітня по червень 2012 року природний газ в обсязі 3 046,999 тис.куб.м на загальну суму 11 661 693,23 грн., що підтверджується відповідними складеними, підписаними обома сторонами та скріплені печатками актами приймання-передачі природного газу
Проте, відповідач розрахувався з порушенням п.6.1 договору, про що свідчить наявна в матеріалах справи відомість про операції по підприємству ПАТ "Одесагаз" з 01.05.2012 року по 30.04.2015 року.
Таким чином, основний борг відповідачем сплачено у повному обсязі, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно, в зв'язку з чим позивачем було нараховано пеню, а також 3% річних, інфляційні.
Встановивши факт неналежного виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати, місцевим господарським судом, здійснено перевірку нарахування позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок здійснено з дотримання вимог законодавства, умов договору, тому з посиланням на приписи ст. ст. 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, визнано позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, вважає його правомірним та обґрунтованим, а доводи скаржника безпідставними, з огляду на те, що місцевим господарським судом здійснено власний розрахунок пені та з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунок наданий позивачем є вірним.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями.
Сервисы для юристов