Постанова ВГСУ від 23.12.2015 року у справі №907/508/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 907/508/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дім"на рішення та постановуГосподарського суду Закарпатської області від 08 липня 2015 року Львівського апеляційного господарського суду від 29 жовтня 2015 рокуу справі№ 907/508/15за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Дім"доприватного будівельно - виробничого підприємства "Будінвест"про стягнення 16 166,40 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 16 166,40 грн, з яких 8 895,87 грн - основний борг, 1 713,34 грн - пеня, 5 557,19 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 08.07.2015 (суддя - Івашкович І.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 (головуючий - Кравчук Н.М., судді - Гнатюк Г.М., Мирутенко О.Л.), позов задоволено частково.

Стягнуто з приватного будівельно - виробничого підприємства "Будінвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дім" 3 396,42 грн, з яких 1 630,35 грн - основний борг за оренду нежилого приміщення, 1 452,06 грн інфляційних втрат, 314,01 грн пені та судові витрати.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 01.11.2013 між ТОВ "Дім" (орендодавець) та ПБВП "Будінвест" (орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Ужгород, пр-т. Свободи, 42, загальною площею 50 м2 для використання під офіс.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендна плата становить 1 000,00 грн та додатково оплата за електроенергію.

Відповідно до п. 2.2. договору сторони допускають можливість коригування вартості орендної плати у зв'язку з високими темпами інфляції та іншими факторами.

Орендна плата вноситься безготівково на розрахунковий рахунок або в касу не пізніше 15 числа місяця, що передує звітному (п. 2.3. договору).

Згідно з п. 7.1. договору він діє з 01.11.2013 по 31.10.2014.

Як встановлено судами, договір оренди від 01.11.2013 було достроково розірвано за домовленістю сторін. Відповідачем було звільнено приміщення, що знаходиться за адресою: пр. Свободи, 42, загальною площею 50 кв.м. та за актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2014 було передано позивачу в задовільному стані.

На виконання умов договору, між сторонами були підписані щомісячні акти приймання-передачі, на загальну суму 12 630,35 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором, з оплати виконав частково, на суму 11 000,00 грн, що підтверджується платіжними доручення № 76 від 18.07.2014, № 46 від 10.10.2014 та № 58 від 30.10.2014.

03.03.2015 ТОВ "Дім" надіслало на адресу ПБВП "Будінвест" претензію про сплату 8 895,87 грн, однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом спору є стягнення з відповідача 8 895,87 грн заборгованості з орендної плати, 5 557,19 грн інфляційних втрат за період з травня 2014 р. по квітень 2015 р. та 1 713,34 грн пені.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 11 ЦК України, є договір який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Аналогічні норми містяться і в ст. 193 ГК України.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором оренди належним чином не виконав, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача 1 630,35 грн основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 7 265,52 грн, то вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами, позивач обґрунтував свої вимоги щодо стягнення 7 265,52 грн тим, що відповідач визнав заборгованість в розмірі 14 895,87 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2014 та зобов'язанням на погашення заборгованості з оренди станом на 01.09.2014 згідно з графіка на загальну суму 14 895,87 грн.