ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2014 року Справа № 910/4005/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу гаражно-будівельного кооперативу "Залізничне колесо", м.Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014
зі справи № 910/4005/14
за позовом прокурора Солом'янського району м.Києва (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, м.Київ (далі - КМДА)
до обслуговуючого кооперативу гаражно-будівельного кооперативу "Залізничне колесо", м.Київ (далі - Кооператив)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд", м.Київ (далі - Об'єднання)
про стягнення 70 500,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
прокурора - Боднарчук В.М.;
позивача - не з'явився;
відповідача - Козловець Л.О., Соколов М.С.;
третя особа - не з'явилася.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2014 року Прокурор в інтересах КМДА звернувся з позовом, згідно з яким просив стягнути з Кооперативу 70 500,00 грн. відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці по вул.Уманській, 8 у Солом'янському районі м.Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2014 у справі № 910/4005/14 (суддя Курдельчук І.Д.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 (колегія суддів у складі: суддя Тарасенко К.В. - головуючий, судді Іоннікова І.А. і Тищенко О.В.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача 70 500,00 грн.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Кооператив просить скасувати рішення суду першої інстанції від 29.04.2014 та постанову апеляційного суду від 01.10.2014 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами, у лютому 2014 року прокуратурою Солом'янського району міста Києва було проведено перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства під час передачі у приватну власність Кооперативу земельної ділянки, якою було встановлено, що рішенням Київради від 17.09.2009 № 225/2294 (далі-Рішення) відповідачу було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва, експлуатації та обслуговування гаражів по вул. Уманській, 8 у Солом'янському районі м. Києва, за умови виконання пункту 3 Рішення. У цьому зв'язку Кооператив отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 06.11.2009 за № 06-8-00078.
Пунктом 3.5 Рішення Кооператив був зобов'язаний вирішити питання щодо відновної вартості зелених насаджень у встановленому законодавством порядку.
Згідно з висновком обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, від 09.07.2009 № 560 було встановлено, що відновна вартість зелених насаджень, які підлягають видаленню у зв'язку з будівництвом, експлуатацією та обслуговуванням гаражів по вул. Уманській, 8 у м. Києві, становить 70 500,00 грн.
Судами також встановлено, що Кооператив на порушення вимог чинного законодавства не сплатив відновну вартість зелених насаджень, що підлягали видаленню, в означеній сумі.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд підтвердив правильність його висновків про те, що відповідач не вирішив питання відшкодування відновної вартості зелених насаджень, а, отже, вимоги позивача про стягнення означеної суми грошових коштів є законними та обґрунтованими. При цьому апеляційний суд вказав на те, що, оскільки Прокурор дізнався про наявні порушення в результаті проведеної ним перевірки у лютому 2014 року, а звернувся до суду з позовом у березні цього ж року, то з урахуванням рішення Київської міської ради від 27.10.2011 № 384/6600 позов подано в межах позовної давності.
З цими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.
Постановою Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі № 5011-32/13806-2012, що була допущена до провадження з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 17.12.2013, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2012 про задоволення позову та поновлення заступнику прокурора міста Києва позовної давності, яку пропущено з поважних причин, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Із змісту згаданої постанови вбачається, що Верховний Суд України у справі № 5011-32/13806-2012 дійшов висновку про те, що спірні правовідносини регулюються ч.1 ст.261 ЦК України та зазначив, що початок перебігу строку позовної давності, яку встановлено для сторін, особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист прав цієї особи, зокрема КМДА.
Сервисы для юристов