Постанова ВГСУ від 23.12.2014 року у справі №910/11915/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 910/11915/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідача), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.10.2014р.у справі№910/11915/14 господарського суду міста Києваза позовомДержавного підприємства "Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" простягнення 299 604,83 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Дороніна О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Центр специфікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 299604,83 грн. заборгованості за договором про надання послуг з сертифікації №473/2012 1301000486 від 28.01.2013 р.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг з сертифікації №473/2012 1301000486 від 28.01.2013 р. щодо здійснення оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого і виникла заборгованість.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. у справі №910/11915/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Державного підприємства "Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України" суму основного боргу у розмірі 292 505,56 грн., 3 % річних у розмірі 7 089,68 грн. та 5 991,89 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 року та рішення місцевого господарського суду від 01.09.2014р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення на користь позивача суми боргу у розмірі 292 505,56 грн., 3% річних в сумі 7 089,68 грн. та 5 991,89 грн. судового збору, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз", як замовником, та Державним підприємством "Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України", як виконавцем, було укладено Договір про надання послуг з сертифікації №473/2012 1301000486, відповідно до умов якого сторони погодили, що виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з сертифікації лінійно-експлуатаційних служб УМГ "Донбастрансгаз" (код класифікатора 75.13.1/ДК 016-2012 код 71.12.1), для об'єктів які зазначені в документації конкурсних торгів на закупівлю даних послуг за схемою "серійне виробництво" відповідно до вимог ДСТУ 3413-96 і заявки на сертифікації замовника, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 3.1 Договору, його загальна ціна складає 292505,56 грн., в тому числі ПДВ - 48750,93 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом календарного року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 10.1 Договору).

Як вбачається з актів здачі-прийняття послуг від 20.05.2013 р., від 20.05.2013 р., від 19.06.2013 р., від 19.06.2013 р., від 15.07.2014 р. (№№1, 2, 3, 4, 5), підписаних між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Донбастрансгаз" (замовником) та Державним підприємством "Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України" (виконавцем), виконавцем надано послуги з сертифікації лінійно-експлуатаційних служб УМГ "Донбастрансгаз" на загальну суму 292505,56 грн. Акти здачі-прийняття послуг підписані сторонами без зауважень.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує на те, що всупереч умовам Договору відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг на загальну суму 292505,56 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом та нарахування 3 % річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 292505,56 грн. підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем. Крім того, місцевий господарський суд здійснивши перерахування 3% річних, дійшов до висновку про стягнення на користь позивача річні, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, в сумі 7 089,68 грн. з урахуванням того, що за актом №5 прострочення настало з 14.09.2014 р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 292505,56 грн.

Отже, заборгованість відповідача складає 292 505,56 грн., доказів її сплати суду не надано.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги існує, підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 7099,27 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлення факту прострочення відповідачем терміну виконання зобов'язання з оплати вартості наданих послуг та з урахуванням того, що за актом №5 прострочення настало з 14.09.2014 р., колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7089,68 грн. 3% річних.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано задовольнили частково позовні вимоги позивача.