Постанова ВГСУ від 23.12.2014 року у справі №910/10168/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року Справа № 910/10168/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг"на рішеннявід 25.03.2014господарського суду міста Києва та на постанову від 12.06.2014Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/10168/13 господарського суду міста Києва за позовом Доліної Олени ОлександрівнидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг"простягнення 220 311,80 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивачаДолін О.Г. (дов. від 14.06.2014 № 2380); Шекера С.В. (дов. від 14.06.2014 № 2380);відповідачаГусак А.М. (дов. від 26.05.2014 № б\н);ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року позивач - Доліна Олена Олександрівна звернулася до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" (надалі - ТОВ "Слайсинг", відповідач) про стягнення частини вартості майна товариства в розмірі 220311, 80 грн. та витрати по оплаті судового збору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі № 910/10168/13 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 (колегія суддів: Тищенко А.І. - головуючий, судді - Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Слайсинг" на користь Доліної О.О. 141 479,57 грн. боргу по виплаті учаснику товариства частини майна товариства, пропорційно його частки у статутному (складеному) капіталі товариства в зв'язку з виходом учасника з товариства та 6 451,20 грн. судових витрат; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, відповідач - ТОВ "Слайсинг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 148, 190 Цивільного кодексу України, ст. ст. 54 Закону України "Про господарські твариства", частини 1 ст. 66, ст. 139 Господарського кодексу України, оскільки судом здійснено не захист корпоративних прав шляхом стягнення вартості частки товариства належної її учаснику, який вийшов із товариства, а стягнення вартості індивідуально визначеного майна, що призвело до прийняття неправомірних судових рішень та є підставою для їх скасування.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 у даній справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2014, постанову Вищого господарського суду України від 06.08.2014 у справі № 910/10168/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанії.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2014 було порушено касаційне провадження та призначено справу № 910/10168/13 до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши при новому розгляді постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі № 910/10168/13 на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, врахувавши висновки Верхового Суду України викладені у постанові від 18.11.2014 у даній справі, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників сторін, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення вартості частини майна товариства, пропорційно частці у статутному капіталі товариства, учаснику цього товариства Доліній О.О. з часткою в розмірі 11,11 % загального розміру статутного капіталу, розмір внеску до статного фонду якої становив 40 773, 20 грн. та яка подала заяву про вихід з ТОВ "Слайсинг" з 05.03.2012.

Судами встановлено, що 29.02.2012 відбулися загальні збори засновників (учасників) товариства, на яких було прийнято рішення про виведення зі складу учасників товариства Доліної О.О. на підставі її заяви від 28.11.2011, яке оформлене протоколом № 4 від 29.02.2012.

04.04.2013 на рахунок позивачки відкритий у ПАТ "Укрсоцбанк" в якості виплати вартості частини майна Товариства надійшла від відповідача грошова сума у розмірі 40 773, 20 грн.

Позивач Доліна О.О. звертаючись з даним позовом просила виплатити належну їй частку з вартості майна належного відповідачеві на праві власності, а саме: нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144-А, загальною площею 143 кв. м, вартість якого за результатами незалежної експертної оцінки складає 2 350 000, 00 грн. Зазначена оцінка проведена на замовлення позивача Дочірнім підприємством "Фінексперт" станом на 16.05.2013. У зв'язку з чим просила стягнути різницю між фактично виплаченою та 11,11 % від вартості приміщення, що становить 220 311, 80 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 9095/9096/13-42 від 27.01.2014 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (призначеної у справі судом), дійсна (ринкова) вартість нежилих приміщень № № 1-9 групи приміщень № 4 (в літ. А) загальною площею 143 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 144 - А, станом і в цінах на 05.03.2012 могла складати: 1 640 439, 00 грн., а тому з урахуванням приписів ст. 148 Цивільного кодексу України, ст. 54 Закону України "Про господарські твариства", суд дійшов висновку, що вартість майна пропорційна частці позивача у статутному (складеному) капіталі відповідача, яка підлягає виплаті позивачеві у зв'язку з її виходом складає 182 252, 77 грн. (11, 11 % * 1 640 439, 00 = 182 252, 77).

Однак, враховуючи, що відповідачем сплачено позивачеві 40 773, 20 грн. до моменту подання позову, тому задоволено до стягнення з відповідача на користь Доліної О.О. суму у розмірі 141 479, 57 грн.

Проте погодитися з такими висновками господарських судів попередніх інстанцій не можні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські твариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Згідно із частиною 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. За змістом частини 1 ст. 66 та ст. 139 Господарського кодексу України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, вказані рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слайсинг" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2014 у справі № 910/10168/13 скасувати.