ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2016 року Справа № 916/1222/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Барицької Т.Л.,
Козир Т.П.
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - Дорошенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016
та на рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2016
у справі № 916/1222/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава"
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Одеського міського відділення Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання недійсними окремих частин правочинів
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркава" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Одеського міського відділення Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсними п.п. 2.8., 5.2.2., 5.3.6. договору кредитної лінії № 86 від 28.12.2011 та п. 4.2.5. договору банківського рахунку № 2003 від 02.12.2011.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2016 (суддя Гуляк Г.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 (колегія суддів у складі: суддя Разюк Г.П. - головуючий, судді Головей В.М., Лисенко В.А.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи вказані рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що вказані пункти договорів не містять положень, які порушують вимоги чинного законодавства.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016, рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2016 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 509, 627 ЦК України, ст.ст. 179, 341 ГК України, ч. 9 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 6.2 постанови правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Так, на думку позивача, дії відповідача, що полягають у списанні коштів з рахунку позивача виключно на забезпечення платежів, пов'язаних з обслуговуванням кредиту, що вчинені на підставі зазначених умов договорів, носять недобросовісний характер, штучно збільшують обсяг заборгованості товариства, його зобов'язань як платника податків та роботодавця, вкрай негативним чином впливає на роботу позивача та унеможливлює виконання ним своїх договірних зобов'язань в тому числі перед ПАТ "Державний ощадний банк України". Позивач вважає, що п.п. 5.2.2 кредитного договору не відповідає вимогам встановленим ч. 9 ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання, якщо це передбачено угодою. Крім того, позивач зазначив про те, що положення п.п. 5.3.5 кредитного договору, яким визначено необхідність повідомлення банківської установи про відкриття рахунків в іншій банківській установі, не передбачене жодним нормативно-правовим актом України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 та рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, оскаржувані судові рішення є законними та прийнятими з дотримання норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є помилковими та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 28.12.2011 ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - банк) та ТОВ "Укркава" (далі - позичальник) укладений договір кредитної лінії № 86, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором (п.п. 2.1);
- згідно з умовами п.п. 2.2 договору кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016;
- відповідно до п.п. 2.8 кредитного договору позичальник доручає банку проводити договірне списання коштів з його рахунків, відкритих у банку, як тих, що наявні на момент укладення цього договору, так і тих, що будуть відкриті в майбутньому в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором;
- згідно з п.п. 5.2.2 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту (його частини) або відсотків за користування ним та інших платежів, які підлягають сплаті за цим договором банк має право видати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання або скористатися своїм правом договірного списання з рахунків, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України", у тому числі з рахунків у валюті, що відрізняється від валюти заборгованості за цим договором, в сумі, еквівалентній сумі заборгованості за цим договором. Така сума визначається банком самостійно, виходячи з реальних умов купівлі/продажу іноземної валюти. У випадку видання банком наказу про примусову оплату боргового зобов'язання позичальник зобов'язується виконати такий наказ;
- позичальник прийняв на себе обов'язок протягом дії цього договору повідомляти банк про відкриття поточних, депозитних, позичкових та інших рахунків, у тому числі рахунків овердрафту, факторингу, лізингу тощо в інших банківських установах протягом 3 (трьох) банківських днів з дати відкриття (п.п. 5.3.5 кредитного договору);
Сервисы для юристов