Постанова ВГСУ від 23.11.2016 року у справі №902/308/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року Справа № 902/308/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є. (доповідач у справі),суддів:Жукової Л.В., Полякова Б.М.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 року (щодо кредиторських вимог ПАТ "Стрижавський кар'єр") у справі Господарського суду № 902/308/16 Вінницької областіза заявою доПриватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром" Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт"провизнання банкрутом, В судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Стрижавський кар'єр"- Шитов О.С., Швидкий І.В.

ПАТ "Західвибухпром"- Орєхов Р.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2016 у справі № 902/308/16 (суддя Тісецький С.С.) приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" визнано по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" кредитором із сумою вимог в розмірі 2 909 345,93 грн. основного боргу (четверта черга) та 2 756,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредитором (перша черга).

Постановою від 16 вересня 2016 року Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Юрчук М.І. - головуючий, Дужич С.П., Мамченко Ю.А.) ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року у справі № 902/308/16 щодо кредиторських вимог приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" скасував та прийняв нове рішення, яким кредиторські вимоги останнього відхилив.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" не підтверджуються у встановленому законом порядку відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Не погоджуючись з прийнятою у справі судом апеляційної інстанції постановою, скаржник приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16 вересня 2016 року, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року щодо розгляду кредиторських вимог скаржника залишити в силі.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст.ст. 32, 36, 38, 39, 40, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність".

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" порушене Господарським судом Вінницької області ухвалою від 25 квітня 2016 року. Цією ж ухвалою суд увів процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Шкоду Андрія Сергійовича.

Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стрижавський граніт" здійснено 28 квітня 2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання та в порядку встановленому ст. 23 Закону про банкрутство, в межах тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство звернулося з кредиторськими вимогами приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" на загальну суму 2 909 345,93 грн.

Свої вимоги до боржника приватне акціонерне товариство "Стрижавський кар'єр" обґрунтовує наявністю заборгованості в сумі 2 909 345,93 грн. за неналежне виконання боржником договорів поставки гранітної продукції № 110212 від 03.02.2014, № 111114 від 30.11.2015 та договору купівлі-продажу № 167 від 24.10.2014.

На виконання вимог ст. 24 Закону про банкрутство, місцевий господарський суд зобов'язав заявника усунути порушення та подати документи в обґрунтування грошових вимог, а саме, первинну бухгалтерську документації (накладні, банківські виписки, тощо).

На вимогу суду кредитором ПАТ "Стрижавський кар'єр" були подані додаткові документи, які місцевий господарський суд визнав достатніми для підтвердження кредиторських вимог на заявлену кредитором суму та, відповідно, визнав останнього кредитором.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України, погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, вважає висновок суду першої інстанції щодо визнання кредиторських вимог ПАТ "Стрижавський кар'єр" передчасним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з вказаною статтею грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

За правилами ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, що їх підтверджують, а саме первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік, зокрема, договорами (угодами), накладними, рахунками, актами приймання-передачі, актами виконаних робіт тощо, виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.

В даному випадку, між кредитором та боржником виникли правовідносини, що випливають із договорів поставки та купівлі-продажу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, грошові вимоги кредиторів до боржника повинні бути підтверджені відповідними документами, які беззаперечно підтверджують існування відповідного грошового зобов'язання.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, кредитором не надано на підтвердження своїх вимог до боржника доказів існування грошового зобов'язання за зазначеними договорами у відповідності до чинного законодавства.