Постанова ВГСУ від 23.10.2014 року у справі №918/845/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Справа № 918/845/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від позивача: Бережок С.І. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду Рівненської області від 03.07.2014 року та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року у справі№ 918/845/14за позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської радипростягнення 57 380, 73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) звернулось з позовом до Комунального підприємства "Сарнитеплосервіс" Сарненської міської ради (далі відповідач) про стягнення 35 094, 08 грн. - основний борг; 15 503, 34 грн. - пеня; 3 914, 08 грн. - 3% річних; інфляція - 3 869, 23 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.07.2014 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 35 094, 08 грн. - основного боргу; 7 661, 31 грн. - пені; 3 886 грн. - 3 % річних; 2 869, 64 грн. - інфляції.

Як вбачається з рішення суду першої інстанції судом, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшено розмір загальної суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50%, тобто з 15 322 ,62 грн. до 7 661, 31 грн.

В рішенні суду зазначено, що при зменшенні пені судом враховано наступне: майновий стан відповідача, статус боржника, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення. Судом також враховано розмір інфляційних витрат та річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, в частині відмови щодо стягнення пені в розмірі 7 661, 31 грн. позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить прийняти в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7 661, 31 грн. пені - нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу на ту обставину, що при прийняті оскаржуваних рішень судами невірно застосовано діюче законодавство.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

28 серпня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №12/544-БО-28 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємством, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору (далі Договір, а.с.11-16).

Відповідно до пункту 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 424 тис. куб. м. (чотириста двадцять чотири тисячі куб. м), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): жовтень - 80; листопад - 160; грудень - 184; IV кв. - 424.

Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 509, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305, 60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61, 12 грн., всього з ПДВ - 366, 72 грн. (триста шістдесят шість гривень 72 коп.).

До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884, 78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776, 96 грн., всього з ПДВ - 4 661, 74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 Договору у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 30.11.2012 року до Договору п.7.2 Договору викладено у наступній редакції (а.с. 17):

"У разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору позивач має право здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. Уразі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

При розгляді справи встановлено, що на момент закінчення строку дії Договору, позивачем свої зобов'язання були виконані в повному обсязі та поставлено природного газу в об'ємі 214, 965 тис.куб.м на загальну суму 1 002 110, 08 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.18-20). Водночас, відповідач зобов'язання виконав не в повному обсязі, а саме не оплатив 35 094 грн. 08 коп. за поставлений природний газ.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, - річні та інфляційні нарахування, та враховуючи послуги, які надає відповідач своїм контрагентам (бюджетним організаціям), виконуючи договір укладений між сторонами, судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення неустойки передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 ГК України та ст.551 ЦК України.