ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2014 року Справа № 911/4444/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Са.Єр."на постанову від 27.08.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№911/4444/13 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"до 1. Фермерського господарства "Са.Єр." 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа"простягнення 2001235, 48 грн. За участю представників сторін:
Від позивача - Григоренко В.І. (дов. від 24.12.13)
Від відповідача - Щербак О.М. (дов. від 26.07.14)
Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 21.10.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Бакуліна С.В., Яценко О.В.
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про стягнення в солідарному порядку з ФГ "Са.Єр." та ТОВ "Акруа" заборгованості в сумі 2 001 235,48 грн., з яких 1 602 604,06 грн. основного боргу, 119 426,97 грн. відсотків річних, 38 813,77 грн. пені та 240 390,68 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачами зобов'язань щодо своєчасної оплати поставлених засобів захисту рослин.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.01.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014, позов ТОВ "Хімагромаркетинг" до ФГ "Са.Єр" та ТОВ "Акруа" про стягнення 2001235,48 грн. задоволено повністю. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1602604,06 грн. боргу, 119426,97 грн. 40% річних, 38813,77 грн. пені, 240390,68 грн. штрафу та 40024,71 грн судового збору.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2014 касаційну скаргу відповідача-1 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 та рішення господарського суду Київської області від 23.01.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.
24.07.2014 позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача-1 та заборони голові ФГ "Са.Єр" та/або іншим особам, що мають право від імені ФГ "Са.Єр" вчиняти правочини та здійснювати інші дії щодо розпорядження коштами, що наявні на рахунках ФГ "Са.Єр".
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2014 (суддя Бацуца В.М.) заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено, накладено арешт на грошові кошти відповідача-1 в межах суми позовних вимог - 2 00 235,48 грн. В задоволенні інших вимог заяви ТОВ "Хімагромаркетинг" відмовлено.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 у складі: Рябухи В.І., Сітайло Л.Г., Ропій Л.М. ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ФГ "Са.Єр" у касаційній скарзі просить ухвалу про забезпечення позову господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Господарського процесуального кодексу України, не враховано роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №16 та не надано правової оцінки доводам позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову.
ТОВ "Хімагромаркетинг" у відзиві просить ухвалу про забезпечення позову та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що судові акти попередніх інстанцій прийняті на підставі ст.ст.66, 67 ГПК України.
Відповідно до ст. 66 ГПК України Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України. П.п. 1 ч.1 ст. 67 ГПК України як захід забезпечення позову передбачено накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.
Забезпечення позову це засіб, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Отже, забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цього заходу може ускладнити чи унеможливити виконання саме рішення суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо) (п.п.1,3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми заявлених позовних вимог 2 001 235,48 грн., оскільки невиконання відповідачем-1 зобов'язань з оплати поставленого товару порушує матеріальні інтереси позивача та може призвести до негативних наслідків для нього. При цьому судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що належних доказів на підтвердження оплати боргу, свого скрутного фінансового становища відповідач-1 не надав, як і не довів, що зможе погашати заборгованість в майбутньому.
Що стосується посилання касатора на те, що накладення арешту на рахунки обмежить його у можливості розпоряджатись власними коштами на тривалий період, що завдасть шкоди господарській діяльності, оскільки відповідач-1 не зможе здійснювати загальнообов'язкові платежі (сплачувати податки до бюджету), здійснювати розрахунки по заробітній платі, виконувати поточні зобов'язання по договорам, воно не приймається до уваги, оскільки ці обставини не підтверджені відповідачем-1 документально.
Сервисы для юристов